Біологічні фактори
Фактори антропогенезу діляться на дві великі групи: біологічні і соціальні. Перші обумовлюють фізіологічні аспекти походження людини, а другі – становлення людського суспільства.
Дарвін не раз відзначав важливість біологічних обставин у формуванні людей. На початкових стадіях антропогенезу ключову роль зіграли такі фактори, як природний відбір, спадковість і схильність до зміни. Мінливість визначає появу нових функцій і особливостей анатомічної будови людини. Спадковість зміцнює ці перетворення, передаючи їх з покоління в покоління. Ну, а природний відбір дозволяє відсіяти слабких особин і залишити найжиттєздатніших.
Як стверджує наука, пращурами людини розумної були людиноподібні мавпи, що жили у лісі. В ході зміни клімату і зменшення території лісів вони були змушені адаптуватися до складних умов життя. Так примати навчилися ставати на ноги і швидко орієнтуватись на місцевості. Поступово вони зрозуміли, що прямоходіння є дуже зручним та вигідним якістю, так як дозволяє звільнити передні кінцівки для трудової діяльності.
Одним з найважливіших біологічних чинників антропогенезу був природний відбір. Завдяки йому на різних періодах розвитку вигідні для пристосування зміни зберігалися, а шкідливі або несприятливі – викорінювалися. Таким чином, в процесі антропогенезу у спадок переходили найоптимальніші вдосконалення людини.
Крім того, завдяки природному відбору було сформовано багато найважливіших морфологічних характеристик людини: хребет S-подібної форми, товста кістка стопи і форма грудної клітини. З часом біологічний антропогенез дозволив людині настільки адаптуватися до навколишнього середовища, що зміни в його фізіології стали менше залежати від природного відбору. Пізніше він оволодів мистецтвом виготовлення і застосування знарядь праці, навчився обладнати житло, проживати в громаді і не залежати від природних явищ. Таким чином, значимість біологічних факторів антропогенезу знижувалася, а соціальних – збільшувалася.
