Соціальні фактори
Соціальний антропогенез описав у своїх дослідженнях про цінності трудової діяльності у становленні людини з мавпи Ф. Енгельс. У ході антропогенезу багато в життя приматів стало змінюватися. Залучення до трудової діяльності, групування в громади, захист громади, полювання, поява колективних видів роботи – все це спонукало до необхідності пошуку способів спілкування один з одним.
Спочатку спілкування було примітивним і здійснювалося за допомогою звуків і рухів рук. Але надалі складність в комунікації неминуче вела до появи нової сигнальної системи – мови. Так на рівні фізіології почалися зміни в будові гортані і ротового апарату. Вміння спілкуватися, любов до праці і перші прояви колективної відповідальності призвели до формування мислення. Розмір мозку став збільшуватися, і з’явилася кора. Таким чином, соціальні і біологічні фактори тісно переплітаються між собою.
З часом антропогенез поза громади став неможливим. Тим не менше, не можна сказати, що біологічні фактори перестали зовсім впливати на розвитку людини. Стабілізуюча функція природного відбору залишалася колишньою, а швидкість мутацій у деяких регіонах через різного роду забруднень навіть зросла.
Коли людина стала застосовувати вогонь для обігріву та приготування їжі, в його організмі відбулося багато важливих змін. В першу чергу вони торкнулися форми особи, жувального апарату і травної системи. З появою вогню предки людей почали вживати термічно оброблену їжу, що не могло не надати значного впливу на їх фізіологію. Можливість обігріву свого місця проживання відкрила для людей нові території, які вони не заселяли раніше з-за холоду.
Таким чином, біологічні і соціальні чинники антропогенезу грали ключову роль в цьому процесі. Саме під їх впливом відбулася еволюція людської раси. Фізіологічні особливості передавалися у спадок, а мова і схильність до трудової діяльності формувалися в соціумі, в процесі освіти і виховання.
