Що первинно – матерія чи свідомість? Основне питання філософії

Християнська філософія про буття і свідомості

У часи середньовіччя вся філософська думка зводилася до поняття триєдності:

БОГ-батько /БОГ-син /БОГ-дух святий.

Тобто вчені того часу не далеко пішли у своїх пізнаннях світу від античних мудреців, тільки поміняли термінологію. Основа творіння всього сущого залишилася колишньою: є щось незмінне (в християнській філософії – це Бог), яка створює матерію (Бог-син) через ідею (Бог-дух святою).

Якщо філософи стародавності сперечалися про те, що первинно, матерія або свідомість, то 700 років тому учених хвилювало питання про реальність всього сущого, якому у свій час Аристотель дав назву «дійсне буття». Саме він першим вказав на єдність матерії і форми у реальності, тим самим об’єднавши матерію і свідомість.

Дійсне буття: матерія/форма

Довгий час філософи Середньовіччя спиралися на аристотелівську концепцію світу, що відповідало християнського догмату про триєдність всього сущого.

Ідеалісти і їх концепція світу

Протягом майже 30 століть вчені сперечалися про те, що первинно, матерія або свідомість. Філософія як наука була в авангарді всіх наукових диспутів. Її представники розділилися на 2 табори: ідеалістів і матеріалістів.

Представники першого вважали, що на чолі усього сущого знаходиться духовне начало, яке мало різні назви (Бог, Вищий розум, душа, ідея), але було, по суті, єдиним поняттям. На їхню думку, матерія є вторинною, так сказати «продуктом» духовного світу.

Родоначальником ідеалізму вважається Платон, хоча сам поділ і поняття матеріалізму та ідеалізму ввів у XVIII столітті Р. Лейбніц.

У цій філософії дві переважаючі форми:

Об’єктивний ідеалізм, який відокремлює духовний початок від матеріального світу (реальності) і людини, називаючи його Абсолютом або Світовим розумом.

Суб’єктивний ідеалізм заснований на внутрішньому людському досвіді пізнання навколишньої дійсності шляхом усвідомленого її вивчення.

Представниками ідеалізму були Д. Юм, Джордж Берклі та інші вчені. Однієї з різновидів цього філософської течії була ідея дуалізму (лат. – “два”), яку ввів Р. Декарт, який стверджував, що матерія і свідомість – це дві окремі першооснови.