Що первинно – матерія чи свідомість? Основне питання філософії

Первовещество в розумінні античних філософів

Одні вчені (Фалес) вважали, що цією речовиною була вода (її вже тоді називали «колискою життя»), інші (Анаксимандр) придумали назву «апейрон», означало якусь субстанцію поза часом та простору, яка знаходиться в постійному русі та розвитку, і саме вона стала причиною виникнення світу. Були і такі філософи (Анаксимен і Геракліт), які щиро вважали, що все суще виникло з повітря чи вогню. Природно, все це штовхало прихильників тієї чи іншої концепції на ведення філософських суперечок, хоча в ті часи ще не було запеклих словесних «баталій» на тему, що первинно, матерія або свідомість. Богів вважали частиною Всесвіту, а душею могли мати будь-які матеріальні об’єкти. У багатьох язичницьких релігіях існували такі поняття, як дух вогню, води, землі, птахів або тварин. Деякі з цих вірувань продовжують існувати і в наші дні.

Поняття і види свідомості

Так як філософів давнини більше цікавив навколишній матеріальний світ та його явища, більшість з яких вони не могли пояснити (як і те, звідки все з’явилось), то питання свідомості вони спочатку приділяли менше часу. По-справжньому до вивчення співвідношення матерії і свідомості вони приступили тоді, коли виник перший філософське питання: чи можна вивчити і пізнати об’єктивну реальність.

Якщо з матерією все зрозуміло, так як її можна побачити, помацати, а в деяких випадках розібрати і зібрати, то з поняттям «свідомість» все складніше. Його стали використовувати у різних концепціях, наприклад:

• У широкому філософському розумінні – це деяка сутність, вища субстанція, яка здатна творити світи і матерію. Це поняття лягло в основу ідеалістичної філософії. Першим ввів цей термін і розробив концепцію ідеалізму Платон, а подальший розвиток вона отримала у Гегеля, який вважав, що першопричиною (основою) всього сущого є світовий розум. Він називав його абсолютної первинною субстанцією (ідеєю), яка пронизує всі форми буття.
• З точки зору матеріалізму, свідомість – це вторинна форма буття (високоорганізована матерія, наприклад людський мозок), яка не здатна творити, але може пізнавати і аналізувати об’єктивну реальність, пропускаючи її через індивідуальне сприйняття кожного окремого індивідуума. Саме з моменту переоцінки категорії свідомості і переведення його з ідеалістичного поняття в матеріалістичне, на час звело нанівець філософські суперечки про те, що первинно, матерія або свідомість. В цій концепції розглядаються такі суб’єкти, як «Я» (людина, індивідуальність) і «не-Я» (весь світ) і ставлення першого до другого.

  

Ще одне поняття свідомості дають психологи. Це психо-фізіологічний субстрат (тобто, суть людської психіки), який є двовимірним і може одночасно:

• пізнавати, аналізувати і запам’ятовувати інформацію про об’єктивному світі (вся реальність);
• в якості самосвідомості бути спрямованим на носія.

Таким чином, свідомість формує для людини картину світу, невід’ємною частиною якого він є.

Розглянемо тепер, як по мірі розвитку філософської науки змінювалися уявлення про те, що первинно, матерія або свідомість.