На вершині влади
Вельми успішна біографія Сергія Лаврова. Міністром закордонних справ РФ він став у 2004 році. До цього часу він уже був одним з найбільш маститих російських дипломатів. Президент Путін помітив його ще у 2000 році під час проведеного в ООН Саміту тисячоліття. У зв’язку з призначенням міністром Лавров написав статтю для світової преси, у якій він виклав своє бачення російської зовнішньої політики.
Тоді США були нашими найближчими союзниками в боротьбі з світовим тероризмом. Однак Лавров зазначав, що необхідно співпрацювати і з мусульманськими країнами. Він вважав, що країна не повинна приймати чию-небудь сторону в конфлікті Заходу і мусульманського Сходу. Новий міністр вважав, що зовнішня політика повинна сприяти розвитку співробітництва Росії і з азіатськими країнами. У 2004 році Росія вперше використовувала при голосуванні в Раді Безпеки ООН право вето. Заслуга Сергія Вікторовича в цьому теж є.
Під керівництвом Лаврова зважилися питання щодо розмежування територій з колишніми радянськими республіками, було вирішено прикордонний спір із Китаєм, який триває з 19-го століття. В рамках роботи “Великої вісімки” G-8 Лавров приймав участь у підготовці до обговорення питань енергетичної безпеки, розвитку освіти та інших гуманітарних питань. Велику популярність мали питання, що обговорювалися в рамках G-8, по яких позиції Росії і Заходу різко розходилися. Це стосувалося незалежності Косово, американському ПРО в Європі.
У цей період спостерігалося чергове потепління відносин між Росією і США. Лавров брав участь у виробленні спільних рішень щодо протидії Аль-Каїді та іншим екстремістським організаціям, обговорював прийняття положень з ядерної безпеки. Після грузинсько-південноосетинського конфлікту Лавров займався підготовкою пакету договорів з Абхазією і Південною Осетією про встановлення дипломатичних відносин і співробітництво.
У 2012 році Лавров в одному зі своїх виступів зазначив, що протистояння не може тривати вічно. Він дуже критично висловився з проблем “арабських кольорових революцій”, збройного конфлікту в Сирії, ролі західних країн у фінансуванні опозиції, збройної допомоги. В останні роки її діяльність пов’язана з роз’ясненням позиції щодо гострих міжнародних проблемами, таким як припинення бойових дій на сході України і виконання “Мінських угод”, а також забезпечення примирення сторін у сирійському конфлікті.
Важливим напрямом його роботи є дипломатичне забезпечення стратегічного співробітництва з Китаєм. Лавров серед досягнень у зовнішній політиці завжди відзначав успіхи в інтеграції на пострадянському просторі, особливо результати щодо формування Євразійського економічного союзу, досягнуті до 2016 року. Як бачимо, біографія міністра Сергія Лаврова також багата на важливі політичні події, у розвитку яких він брав безпосередню участь.
