Зміни в економіці
Першою і головною мірою нової економічної політики стала ліквідація продовольчої розкладки. Відтепер хліб не вилучався в необмежених кількостях. Була встановлена чітка межа продовольчого податку – 20 % від чистого продукту селянського. Продрозкладка ж вимагала майже в два рази більше. Залишилася після здачі податку продукцію селяни могли використовувати у власних потребах. Можна було скористатися нею самостійно, передати державі або навіть продати на вільному ринку.
Радикальні зміни торкнулися і промислової сфери. Були скасовані головні комітети – так звані розділу. Замість них з’являються трести – об’єднання взаємопов’язаних між собою або однорідних підприємств. Вони отримують повну фінансову і господарську незалежність, аж до права на виробництво довгострокових облігацій.
До кінця 1922 р. близько 90 % підприємств були об’єднані в 421 трест. 60 % з них були місцевого підпорядкування і тільки 40 % – централізованого. На трестах вирішувалися питання про виробництві та державної реалізації продукції. Самі підприємства не отримували державної підтримки і керувалися лише закупівлею ресурсів на рику.
Не меншою популярністю стали користуватися синдикати – добровільні об’єднання декількох трестів. Вони займалися постачанням, збутом, кредитуванням і різними зовнішньоторговельними функціями. Виникла широка мережа ярмарків, торгових підприємств і бірж.
Агресивна політика воєнного комунізму передбачала повне скасування фінансів та оплати. Але роки Непу в Росії відродили товаро-грошові відносини. Введені тарифи заробітної плати, зняті обмеження для збільшення заробітків і на зміну роботи, скасовано загальна трудова повинність. За основу був узятий принцип матеріального стимулювання. Він замінив собою позаекономічний примус військового комунізму.
