Москва
Незважаючи на свій столичний статус, першовідкривачем в частині прибуткових будинків у Росії Москва не була – їм був Петербург, тодішня столиця. Але Москва не сильно відставала. Ще в дев’яностих роках вісімнадцятого сторіччя перші, пробні, так би мовити, установи подібного типу відкрили свої двері і гаманці для стражденних. Для будівництва відбиралися тільки кращі з кращих архітекторів столиці. Вони працювали приблизно в одному ключі: модерн чи неокласицизм. Самий перший прибутковий будинок у Москві був зведений архітектором Козаковим на Ільїнці; це будівля, яка в ті роки здавалося в оренду не тільки під житлові квартири, але і під лавки, збереглося і понині. Крім Казакова, відомим архітектором був також і Осип Бове, чиїм “перу” належить велика кількість прибуткових будинків столиці.
А якщо говорити про замовників, то кого тільки серед них не було! Бум на будівництво дохідних будинків, на можливість отримання “легких грошей” охопила всіх – і підприємців, і купців, і навчальні заклади, і навіть церкви. До двадцятого століття в Москві налічувалося вже понад півтисячі подібних закладів. Усі вони умовно ділилися на чотири категорії. Різниця полягала в комфорті і умов для проживання.
Отже, до першої категорії відносилися будинку “панського” типу на двадцять квартир. До другої – для високооплачуваних банківських службовців на тридцять п’ять квартир. У третю категорію потрапляли вчителі та чиновники середньої ланки; будинку для них мали по кілька корпусів, а самі квартири мали досить скромні розміри. Ну і, нарешті, до четвертої категорії належали люди, що приїхали в Москву на заробітки; у будинках для них були не повноцінні квартири, а просто комірчини з ліжками. А в підвалі такого будинку часто робили нічліжку для тих, хто взагалі нічого не міг заплатити.
Розквіт будівництва дохідних будинків у Москві припав на передреволюційні роки. Згідно зі статистичними даними, в період з 1911 по 1917 рік у столиці було зведено аж цілих 195 будинків, тоді як десятиліттям раніше, наприклад, всього 134, а в проміжок між 1891 і 1895 роками взагалі смішне число – дев’ятнадцять. Втім, за іншою статистикою ці ж дев’ятнадцять будинків експлуатуються досі; з тих же 195 будинків, що були побудовані на початку минулого століття, “в роботі” до цього моменту залишилися всього… теж дев’ятнадцять. Всьому виною радянський період – саме тоді дуже велика кількість прибуткових будинків столиці було перероблено під комуналки.
