Особливості дохідних будинків
До вищесказаного варто додати, що в дев’ятнадцятому столітті і на початку двадцятого століття подібні будинки складали основний спосіб проживання для простого народу. Власники дохідних будинків добре розуміли, наскільки прибутково їх справа, і змагалися між собою в ціні. Взагалі треба сказати, що чим більше квартир було в будинку, тим він був дешевший. Мала ж кількість житлових приміщень робило прибутковий будинок мало не елітним місцем для життя, за яке потрібно і розщедритися.
А ще часто в дохідних будинках розміщувалися різні лавки і магазинчики – на перших поверхах, контори та всілякі майстерні – вище, у підвалах розташовувалися склади. Крім того, нерідко сам господар прибуткового будинку теж жив у ньому, так що якийсь простір йшло на його власні апартаменти. Відповідно, на орендовані приміщення під житло лишалося вже не так багато місця.
На кого орієнтувалися
Найчастіше дохідні будинки будували для якоїсь конкретної соціальної групи, наприклад, для університетських професорів. А ще нерідко зводили будинки для найбільш бідних верств населення. Це були так звані нічліжки, де можна було тільки переночувати, так і будинку для постійного місця проживання. Згодом дохідні будинки стали робити орієнтованими на певні категорії громадян – молоді сім’ї, одиноких служак без сім’ї, ділових людей.
