Основних причин реформ Петра I було дві. По-перше, у ході Великого посольства 1697 – 1698 років він своїми очима побачив, наскільки велике відставання Росії від західноєвропейських країн.
По-друге, все царювання Петра тривали важка боротьба зі Швецією — Північна війна 1700 – 1721 років. Війна виснажувала економіку країни, вимагала ресурсів.
Отримати їх неможливо без крутих і жорстких реформ в сфері управління державою.
Сенат.
У 1704 році була остаточно припинена діяльність Боярської думи — вже не ефективного дорадчого органу при царі. У 1711 році замість неї був сформований Сенат — рада з 9-ти міністрів. Спочатку він задумувався, як тимчасовий орган — цар якраз збирався у далеку Прутський похід. Але ідея виявилася вдалою, і у 1722 році Сенат був офіційно закріплений в системі управління.
Губернії.
На початок XVIII століття Росія ділилася на 146 повітів, великих і малих. Управляти такою заплутаною і громіздкою системою було незручно. Тому у 1708 – 1710 роках Петро I скасовує повіти, замінюючи їх всього десятком великих губерній — Московської, Інгерманландської, Київської, Казанської, Азовської, Сибірської, Архангелогородской, Ризькій, Астраханської і Нижегородської.
На чолі губерній були поставлені сенатори-міністри, довірені люди Петра.
Колегії.
Разом з обласною реформою почалася інша адміністративна реформа Петра — управлінська. В 1717 – 1721 роках замість півсотні наказів, часто дублювали функції один одного, було засновано 13 колегій, найбільш значні з яких — Військова, Адміралтейська, Берг-колегія, Юстиц-колегія, Колегія чужинних справ.
Керували колегіями канцлери — найближчі соратники Петра I.
Генеральний регламент.
В 1720 році був прийнятий Генеральний регламент — цивільний службовий статут, складений за шведським зразком. Регламент регулював роботу колегій — роз’яснював, в якому порядку мають розглядатися справи, в якому складі зобов’язана засідати «верхівка» колегії, як повинні прийматися рішення.
Святійший Синод.
Не минули адміністративні реформи Петра I і церква. У 1721 році в Росії був скасований патріархат, замість нього створювалася Духовна колегія, а її, в свою чергу, замінив Святійший Синод. Вперше за всю історію російської держави на чолі церкви вставало світська особа, призначений царем.
Табель про ранги.
У 1722 році було видано Табель про ранги — закон, який регулював порядок державної служби. Тепер для отримання високого чину була необхідна служба в армії — це мотивувало дворянство, а також відкривало широкі можливості перед людьми з нижчих станів.
Престолонаслідування.
У 1718 році був страчений царевич Олексій. Петро I задумався про майбутнє — кому передати країну? Існуючий порядок престолонаслідування — по прямій чоловічій лінії — його більше не задовольняв.
І у 1722 році Петро видає Указ про престолонаслідування, згідно з яким, імператор має право призначити своїм спадкоємцем будь-якої людини.
Закріпачення холопів.
У 1724 році було остаточно ліквідоване холопство — за рахунок введення подушної податі холопи, що не володіли своєю власною землею, злилися з кріпаками.
Підсумки реформ Петра I.
Найчастіше державно-адміністративні реформи Петра I насильно насаджувалися, проводилися похапцем. Однак завдяки їм країна зробила великий крок вперед. Багато з петровських нововведень проіснували аж до ХХ століття.
