Початок повстання
Початком заколоту став побутовий випадок. Сварка між полоненими угорцями і чехословаками, які влаштували самосуд над колишніми союзниками з-за травми легіонера, нанесеної по необережності. Влада Челябінська, де це сталося, заарештували кілька учасників розправи. Це було сприйнято як бажання влади зупинити евакуацію, в результаті повстання Чехословацького корпусу. На проведеному в Челябінську з’їзді Чехословацького корпусу приймається рішення порвати з більшовиками і не здавати зброю.
У свою чергу, більшовики зажадали повної здачі зброї. У Москві арештовуються представники ЧСНС, які звертаються до співвітчизників з розпорядженням про повне роззброєння, але було вже пізно. При спробі червоноармійців роззброїти легіонерів на декількох станціях, вони надали відкритий опір.
Так як регулярна армія більшовиків тільки створювалася, то захистити Радянську владу було практично нікому. Були взяті Челябінськ, Іркутськ, Златоуст. По всьому Транссибу чинився жорсткий опір частинам Червоної армії і захоплені міста Петропавловськ, Курган, Омськ, Томськ, розбиті частини Червоної армії недалеко від Самари, пробитий шлях через Волгу.
На всьому протязі залізниці в містах створювалися тимчасові антибільшовицькі уряду, зі своїми арміями. У Самарі армії Комуча, в Омську – тимчасовий Сибірський уряд, під прапори якого вставали всі незадоволені владою Рад. Але зазнавши ряд нищівних поразок Червоної армії і під її натиском, загони Білої армії та Чехословацького корпусу змушені були залишати зайняті міста.
