Виступ чехословацького корпусу проти Рад у Києві
З Радами було укладено договір, куди були включені пункти, згідно з якими, чехословацькі частини зобов’язувались не втручатися у внутрішні справи країни на стороні будь-якої партії і продовжувати військові дії проти австро-германців. Невелика частина солдатів Чехословацького корпусу повстання у Петрограді підтримала і перейшла на бік більшовиків. Решта були переправлені з Полтави до Києва, де разом з юнкерами військових училищ взяли участь у вуличних боях проти солдатів і робочих Рад міста Києва.
Але надалі керівництво Чехословацького корпусу не бажав псувати відносини з Радянським урядом, тому військові намагалися не вступати у внутрішньополітичні конфлікти. Саме тому вони не взяли участь у захисті Центральної ради від наступаючих загонів Рад. Але недовіра зростала день від дня, що в підсумку призвело до повстання Чехословацького корпусу в травні 1918 р.
Визнання корпусу частиною французької армії
Бачачи складне становище чехословацького корпусу в Росії, ЧСНС в Парижі виступила перед французьким урядом з проханням визнати її іноземним союзницьким військовим підрозділом на території Росії. Президент Франції Пуанкаре в грудні 1917 року визнає Чехословацький корпус частиною французької армії.
Після того, як у Києві була встановлена Радянська влада, Чехословацький корпус отримав запевнення, що уряд Радянської Росії не має заперечень проти його відправки на батьківщину. Щоб туди потрапити, було два шляхи. Перший – через Архангельськ і Мурманськ, але його чехословаки відхилили побоювання бути атакованими німецькими підводними човнами.
Другий – через Далекий Схід. Саме цим шляхом було прийнято рішення відправляти іноземних легіонерів. Про це було підписано угоду між урядом Рад та представниками ЧСНС. Завдання було не з простих – переправити через всю країну необхідно було приблизно від 35 до 42 тисяч чоловік.
