Перш ніж розглядати різні види витрат, наведемо деякі визначення. Витратами називають витрати на реалізацію послуг, продуктів, робіт. Існує декілька варіантів їх класифікацій, пов’язаних зі специфікою виробничого циклу.
Витрати – це гроші або спожиті ресурси, які потрібні для оплати за послуги або товари.
Витратами є не тільки компонент, який йде на оплату товарів або послуг, але і збитки, що виникають при несвоєчасній реалізації товарів (відсутність попиту на ринку).
Варіанти витрат
Основні види витрат:
- накладні та основні;
- непрямі і прямі;
- питомі і сукупні;
- витрати періоду;
- постійні і змінні;
- фактичні і нормативні;
- змінні (альтернативні);
- безповоротні;
- нерелевантні і релевантні;
- неконтрольовані і контрольовані витрати.
Собівартість
Вона відображає витрати підприємства (в грошовому еквіваленті) на виготовлення і реалізацію одиниці продукції, є однією з основних якісних характеристик результативності виробничого процесу. Калькуляція собівартості характеризує розрахунок витрат по всім елементам і статтям бюджету.
У основні види витрат включають бухгалтерську і управлінську собівартість. Перший варіант являє собою розрахунковий показник на одиницю товару, що використовується для оподаткування, він необхідний для списування існуючих витрат.
Управлінський варіант є інструментом для збільшення ефективності компанії, дозволяє оптимізувати і планувати витрати, позиціонувати продукцію.
Собівартість – це всі види бюджетних витрат, які пов’язані з застосуванням у виробничому процесі природних ресурсів, матеріалів, сировини, енергетичних і паливних елементів, трудових кадрів, інших витрат, пов’язані з продажами.
Проблеми підприємства
Всі види доходів і витрат повинні бути враховані, щоб компанія вважалася конкурентоспроможною на ринку. Облік витрат, визначення собівартості для кожного товару, виробленого компанією, важливий з ряду причин:
- для здійснення фінансового обліку залишком нереалізованих виробництва, оцінки готової продукції;
- для визначення прибутку від продажів;
- для формування асортиментної і цінової політики компанії;
- для виявлення способів зниження собівартості.
Облік виробничих витрат і розрахунок собівартості товарів здійснюється на будь-якому підприємстві. Подібні дії залежать від об’єктів обліку, а також напрямки діяльності організації.
Для ефективного управління витратами потрібно мати відомості за місцем їх появи, а також за їх основним носіям. Витрати по звичайних видах діяльності дозволяють проводити подібні обчислення, своєчасно виявляти й усувати недоліки.
Накладні і основні витрати
Їх включає в себе сучасна класифікація. Види витрат основного характеру пов’язані з технологічними (виробничими) витратами, виконанням дій, наданням послуг. До них відносять використані для виробництва матеріали, заробітну плату працівників, амортизацію засобів.
Накладні витрати пов’язані з обслуговуванням, організацією, управлінням виробництвом.
Такий вид витрат діяльності компанії пов’язаний з амортизацією та ремонтом цехів, податками, витратами на підвищення кваліфікації працівників, утримання управлінського апарату.
Прямі і непрямі витрати
Подібний вид витрат діяльності компанії визначає порядок відображення витрат на аналітичних і синтетичних рахунках.
Прямими вважають витрати, які пов’язані з конкретними видами продукції, партіями товарів, наданими послугами. Такі види витрат йдуть у фонд оплати праці працівників, зайнятих в конкретному виробництві. Якщо компанія спеціалізується на випуску одного продукту, всі виробничі витрати автоматично стають прямими витратами.
Розглядаючи основні види витрат, виділимо і непрямі витрати. Вони спочатку збираються на окремому рахунку, а за підсумками місяця розподіляються по надаваних послуг, виготовлених товарів, виходячи з обраної методики. До них можна віднести придбання допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів, витрати на оплату праці ремонтників, наладчиків, доплату за понаднормову діяльність, простий, страхування майна.
Поділ непрямих і прямих витрат важливо для організації нормальної роботи бухгалтерів, в результаті чітко видно всі види бюджетних витрат.
Витрати періоду
Такі витрати по звичайних видах діяльності застосовуються в західних країнах, в яких функціонують методи управлінського обліку.
Вони передбачають витрати на виготовлення продукту (виробничі), а також періодичні витрати. Перша група передбачає витрати, які включають в себе собівартість товарів. Це «запасоемкие» витрати, які пов’язані зі створенням продукції, тому підлягають обліку в рамках собівартості.
Такі види витрат бюджету включають в себе:
- сировинну базу та матеріали;
- заробітну плату персоналу, функціонуючий на підприємстві.
Витрати періоду включають комерційні витрати, що передбачають поставку і продаж робіт, товарів, послуг, а також адміністративні витрати.
Повну собівартість реалізованого товару можна розглянути як сукупність окремих елементів.
Приклад проекту
Наведемо варіант розрахунків, пов’язаних з утилізацією поліетиленових відходів. Тверді побутові відходи– це товари, що втратили споживчі властивості. У нашій країні щорічно виробляється близько 3,8 млрд. тонн всіх видів відходів. Їх кількість становить 63 млн. тонн/рік (в середньому 445 кг на людину). У складі таких відходів на поліетилен припадає близько 29%.
В даний час існує два способи збору ТПВ: унітарний і роздільний. Перший варіант збору відходів не припускає розділення сміття на окремі види. Другий спосіб можливий тільки при установці окремих контейнерів під папір, скло, харчові відходи, пластик. Для роздільного збору сміття потрібні спеціальні транспортні засоби.
Завдання діяльності
Основним завданням є створення виробництва вторинної сировини з поліетилену в кількості 1200 тонн щорічно. Обсяг необхідних інвестицій: 100 000 євро (6 835 000 рублів). Розрахунки проведені при курсі 1 євро – 68,35 рубля.
Створення комплексного виробництва з переробки поліетиленових відходів на базі інноваційних технологій дасть можливість вирішити проблему їх вивезення на сміттєвий полігон. Вторсировина, що отримується в ланцюзі рециклінгу, з затратної сфери перетвориться в прибуткову статтю.
Після запуску аналізованого виробництва в місцевий і обласний бюджет будуть надходити додаткові фінансові вливання. Змонтована лінія з переробки відходів поліетилену стане першою в регіоні.
Розрахунки за проектом
За останні 2-3 роки намітилася тенденція до істотного підвищення цін на первинну сировину для виготовлення виробів з пластмаси та поліетилену (ріст склав 170%). Подібна ситуація істотно знижує фінансово-економічні показники нових невеликих виробництв, які орієнтовані на створення певного асортименту продукції. Така тенденція змушує виробників поліетиленової продукції шукати варіанти зниження собівартості продукції.
При встановленні ціни на вироблену продукцію будемо враховувати витрати виробництва. Такий спосіб називають методом «середніх витрат плюс прибуток». Ціна продукції розраховується за формулою: P = S*(1+ Рп) + Н, де С — собівартість; Рп — відсоток прибутку (націнка); Н — податки (ПДВ). Для виходу на ринок встановимо первісну націнку в розмірі від 40% до 60%. Тарифи страхових внесків, сплачуваних до Пенсійного фонду РФ, складуть 26,0%, у ФСС РФ — 2,9%, фонди медичного страхування— 5,1 %.
Постійними витратами за проектом буде оплата інтернету, факсу, комунальні послуги, оренда обладнання та приміщень, виготовлення рекламної продукції, придбання патентів, ліцензій, виплата заробітної плати співробітникам. Амортизацію визначимо лінійним методом, взявши вартість обладнання 40 965 євро (1 євро – 68,35 рублів), експлуатаційний термін 5 років.
Амортизаційні відрахування визначимо за формулою: К = (1/ n) * 100%, де До — норма амортизації у %; n — термін корисного використання основного засобу в роках.
До = (1/5)*100% = 20%, амортизаційні відрахування: А= (2800000 * 0,2) / 12 = 46 660 руб.
Змінні витрати виробництва передбачають витрати на матеріали та сировину, комплектуючі, витрати на енергію і паливо, інші витрати. Собівартість продукції: S = (VC+FC)/N = (810600+ 971380) / 100000 = 17,92 руб. Для того щоб підприємство могло закріпитися на ринку, в перші місяці роботи націнка на вироблену продукцію 40-60 %. Оптова ціна за 1 кг поліетиленових гранул варіюється в діапазоні 25,1-28,7 руб. При продуктивності 100 000 кг гранул в місяць, прогнозна виручка складе 3 050 500 рублів.
Фінансово-економічний ризик пов’язаний з падінням попиту, появою альтернативного продукту, зниженням платоспроможності споживачів, ростом податків, зниженням цін фірмами-конкурентами.
Для мінімізації подібних ризиків будемо своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку.
Технічні ризики пов’язані з поломкою обладнання, недостатньою якістю сировини, новизною технологій.
Для мінімізації такого виду ризиків плануємо проведення профілактичних робіт, здійснювати контроль на кожній стадії виробництва.
Питомі і сукупні витрати
Вони залежать від того, який обсяг товарів вони обчислюються. Сукупні витрати – це сумарні витрати на конкретну кількість продукції одного типу або на якийсь обсяг товарів різноманітного асортименту. Питомі витрати обчислюють на одиницю продуктів. Собівартість можна обчислювати за конкретний період, за всі послуги, роботи, товари.
Постійні і змінні витрати
Вони пов’язані зі зміною ділової активності організації: зменшенням або збільшенням виробничих обсягів. Змінні витрати зростають (зменшуються) пропорційно зміні обсягів виробничих, безпосередньо пов’язані з діловою активністю компанії. Їх ділять на кілька груп:
- змінні виробничі витрати (праця, матеріали);
- невиробничі витрати (витрати на транспортування і пакування товарів, комісійну винагороду).
Постійні витрати не пов’язані із загальним обсягом виробництва, вони не змінюються протягом усього звітного періоду. В якості прикладів подібних витрат виділимо амортизацію основних засобів, витрати на випуск рекламної продукції, орендну плату. Сума постійних витрат не залежить від кількості товарів, вироблених компанією за місяць. Наприклад, при оформленні орендного договору підприємство змушене буде щомісяця виконувати свої зобов’язання, незалежно від прибутку, обсягів вироблених товарів.
Тимчасові витрати швидко реагують на будь-які зміни, що існують на ринку. Наприклад, при незначних місячних продажах знижується стаття витрат за закупівлю комплектуючих матеріалів.
Облік всіх варіантів витрат необхідний для повноцінного функціонування компанії, забезпечує їй стабільність і прибутковість в сучасних ринкових умовах.
