Перший етап створення пам’ятника
Історія Олександрійського стовпа в Санкт-Петербурзі почалася з вибору матеріалу. Так як передбачалося вирубувати колону з єдиного шматка граніту, то Монферрану довелося відправитися вивчати каменоломні, щоб вибрати підходяще місце для видобутку такої масивної брили. Після деякого часу пошуків архітектор вирішив направити своїх робітників на Пютерлакскую каменоломню у Фінляндії. Саме там знаходилася відповідна за розміром скеля, про яку планувалося відколоти величезну брилу.
В двадцять дев’ятому році в Північній столиці приступили до створення фундаменту Олександрійського стовпа на Палацовій площі. Через рік почалися роботи по видобутку граніту в каменоломнях. Тривали вони два роки, а участь у цьому процесі брали близько чотирьохсот робітників. За даними, вказаними в офіційних джерелах, вони працювали день і ніч позмінно. А технологію видобутку каменю розробив юний самоучка Самсон Суханов. Досі невідомо, як саме від скелі була відколена брила, яка надалі пішла на виготовлення колони. Не збереглося жодного офіційного документа, де технологія була б описана в найменших подробицях. В альбомах Монферрана написано тільки про те, що шматок граніту перевищував одну тисячу тонн. Його откололи з допомогою якихось довгих ломів і важелів. Потім моноліт перевернули і відсікли від нього величезний шматок для фундаменту.
Ще півроку пішло на обробку брили. Все це проводилося вручну самими найпростішими інструментами. Радимо читачам запам’ятати цей факт, так як в подальшому ми ще повернемося до нього і розглянемо трохи з іншого боку. Практично готовий Олександрійський стовп був готовий до поїздки в Санкт-Петербург. Було вирішено робити це водою і для складного подорожі довелося будувати спеціальний корабель, що поєднав у своїй конструкції всі інноваційні технології того часу. Паралельно в Північній столиці будувався причал, готовий прийняти незвичайний корабель і його вантаж. У планах архітектора було одразу ж після вивантаження за спеціальним мосту з дерева докотити колону до площі.
