Державна регламентація
Навіть в ті далекі часи вже було подобу міністерству охорони здоров’я. Так, всі люди ділилися на певні класи. Кожен клан займався певною діяльністю. З часом держава захотіла регламентувати діяльність знахарів. Тому різні приписи по медицині вже можна було знайти не тільки в якихось релігійних рукописах, але навіть у законодавчих актах. Також з’явилися певні заборони, за порушення яких слід було покарання. Але при цьому в державному охороні здоров’я дуже явно проводилася паралель між громадянами з станів з пристойним майном і звичайними бідняками. Так, для прикладу, за лікування катаракти вільний багатий чоловік платив в 3 рази більше, ніж раб за точно таку ж маніпуляцію. Якщо операція була невдала, то раб міг стягнути мінімальний штраф у лікаря, але якщо операція була невдала у багатого людини, то лікарю могли відсікти руку.
Перші кроки
Перше подобу міністерства охорони здоров’я стали з’являтися приблизно на рубежі XIX століття. Тоді турботу про здоров’я визнали загальнонаціональною цінністю, яка вимагає спеціальних, наукових і грошових вливань. Поступово формується відомча система охорони здоров’я, яка працює на загальнонаціональній основі.
Вдосконалення системи охорони здоров’я інтенсивно продовжується в умовах капіталізму, тобто з другої половини XIX століття. Все одно медична допомога залишається досить обмеженою, але зате вона надається на рівноцінної основі. Право на медичну допомогу отримує кожна людина незалежно від його національної приналежності, соціального статусу, віку, статі, територією проживання чи кольору шкіри. Але при цьому установи охорони здоров’я все одно мали певний відбиток тієї людської спільноти, в межах якої вони діяли. Іншими словами, вони в тій чи іншій мірі відображали економічні, політичні соціальні інтереси верхівки суспільства.
