Чому вино виявилося дозволеним напоєм?
Задавшись цим питанням, на нього легко отримати логічний відповідь. Справа в тому що звичай пити пост вино спочатку належав ченцям Сирії і Візантії. Ченці жили в монастирях. Під час відмови від їжі необхідно було поповнювати запаси води в організмі її питвом. В умовах спеки і поганої якості питної монастирської води ослаблений монах мав багато шансів для того, щоб підхопити хворобу. Щоб такого не сталося, стали додавати вино у воду, яку п’ють. Воно відмінно виконувало функцію з дезінфекції питної води. А заодно – часто виконувало роль ліки. У ті далекі часи інших ліків практично не було. Священики нагадують про те, що дозвіл на прийом вина було написано в дуже давні часи.
У сучасних віруючих людей завжди є доступ до чистої води. Втім, і звичайні лікарські препарати не є чимось рідкісним. З цих причин для прихожанина питво розведеного вина навряд чи щось необхідне і корисне. А випивши келих нерозбавленого, парафіянин обов’язково стане відчувати небажане в пост звеселяння. Один келих може спричинити за собою другий, і в підсумку, не впоравшись з собою, легко ступити на шлях гріха в нетверезому стані. Щоб такого не відбувалося, служителі церкви настійно рекомендують зовсім виключити вино з раціону на визначений термін. Знаючи, що пити в піст не можна, парафіянин не буде відчувати великий спокуса і, відповідно, пройде шлях говіння з гідністю.
