Романс
Романс – жанр камерної вокальної музики. У Середньовіччі термін означав вірш “романською” мовою (іспанською), яке складали для накладення на музику. Він представляв собою просту композицію. У романсі, крім тексту, велику роль відіграє акомпанемент. Найчастіше вокал супроводжують переливи струн гітари або ж підтримка фортепіано. Неоціненний внесок у розвиток російського романсу, як жанру вокально-інструментального мистецтва внесли композитори Гурилев А. Л., Аляб’єв А. А., Варалмов А. Е.
У XIX столітті в епоху романтизму романс стає провідним жанром вокальної музики, бо саме він був здатний у всіх деталях передати внутрішні переживання людини, що так характерно було для того художнього напрямку.
Балада
Балада – музичний жанр, що припускає під собою оповідання, розповідь у поетичному вигляді. Спочатку була одностайної пісень з елементами танцю. Як ліричний жанр, вона стала популярною з XVIII століття. Гідні зразки:
- «Лісовий Цар» або «Король ельфів» В. В. Гете у супроводі музики, написаної Ф. Шубертом (1815 р.), або версія Карлі Леве
- Р. Шуман (романси і балади, опус 49);
- Ф. Лист;
- Ф. Брамс;
- Ф. Мендельсон (для хору “Перша Вальпургієва ніч”).
Не залишилися осторонь і наші співвітчизники:
- М. П. Мусоргський (“Забутий”);
- А. Р. Рубінштейн (“Балада”);
- П. І. Чайковський (“Корольки”);
- А. П. Бородін (“Море”);
- А. Н. Верстовський;
- А. О. Варламов – титан вокального жанру.
