Трагедія
Трагедія історії Ієшуа Га-Ноцрі полягає в тому, що його вчення не було затребувано. Люди просто були не готові прийняти його істину. І герой навіть побоюється, що його слова будуть зрозумілі неправильно, і плутанина буде тривати дуже довго. Але Ієшуа не відрікся від своїх ідей, він – символ людяності і стійкості.
Трагедію свого персонажа в сучасному світі переживає Майстер. Можна навіть сказати, що Ієшуа Га-Ноцрі і Майстер в чомусь схожі. Жоден з них не відмовився від своїх ідей, і обидва поплатилися за них життям.
Смерть Ієшуа була передбачуваною, і її трагізм автор підкреслює за допомогою грози, яка закінчує сюжетну лінію і сучасної історії:
Тьма. Яка прийшла зі Середземного моря, накрила ненависний прокуратором місто… Опустилася з неба безодня. Пропав Ершалаим – великий місто, як ніби не існував на світі… Все пожрала темрява…
Моральність
Зі смертю головного героя в темряву занурилось не тільки Ершалаим. Моральність його городян залишала бажати кращого. Багато жителів з цікавістю спостерігали за тортурами. Вони не злякалися ні пекельної спеки, ні далекої дороги: страта – це ж так цікаво. Та приблизно така ж ситуація відбувається через 2000 років, коли народ пристрасно бажає відвідати скандальний виступ Воланда.
Дивлячись на те, як ведуть себе люди, Сатана робить наступні висновки:
…вони – люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було… людство любить гроші, з чого б ті не були зроблені, зі шкіри чи, з паперу, чи з бронзи або золота… Ну, легковажні… ну що, і милосердя іноді стукається в їхні серця.
Ієшуа – це не меркне, але всіма забутий світ, на якому зникають тіні. Він є втіленням добра і любові, звичайною людиною, яка, незважаючи на всі страждання, все ж вірить у світ і людей. Ієшуа Га-Ноцрі – це могутні сили добра в людській подобі, але навіть на них можна вплинути.
Протягом усього роману автор проводить чітку межу між сферами впливу Ієшуа і Воланда, але, з іншого боку, складно не помітити їх єдність протилежностей. Звичайно, у багатьох ситуаціях Воланд виглядає набагато більш значуща, ніж Ієшуа, але ці володарі світла і темряви рівні між собою. І завдяки цьому рівності у світі існує гармонія, адже якщо б не було когось одного, то існування іншого було б безглуздим. Той спокій, яким нагородили Майстра, це свого роду угоду між двома могутніми силами, і до цього рішення спонукає дві великі сили звичайна людська любов, яка розглядається в романі як найвища цінність.
