Бунін – перекладач
Іван Бунін починає перекладати твори. Першим його перекладом стала поема Генрі Лонгфелло «Пісня про Гейавате». Після цього з’явилося багато чудових віршованих творів. Знаменитий письменник переклав вірші таких зарубіжних письменників, як Джордж Байрон, Адам Міцкевич, Франческо Петрарка. В 1897 році він опублікував у Петербурзі свою книгу «На край світу».
Нагороди та премії
У 1898 році в житті Івана Буніна починається новий етап: він видав свою першу поетичну збірку. Після збірки «Під відкритим небом» вийшла його друга книга віршів – «Листопад». За красиве і мальовниче літературна творчість в 1903 році Академія наук міста Петербурга нагороджує його першої Пушкінською премією. Незабаром пішла і друга така ж нагорода.
Іван Бунін не може прийняти революцію і зовсім не бере «модних поетів». Символізм він навіть не намагається зрозуміти. Відомий письменник називає себе «свідком великого і підлого», так як він не зміг прийняти революцію.
У 1922 році один з лауреатів Нобелівської премії, Ромен Роллан, заговорив про те, що великий російський письменник теж повинен бути здобувачем Нобелівської премії. Івана Буніна висунули на здобуття, але нагороду цього року присудили ірландського поета.
У 1930 році російські письменники, які перебувають в еміграції, розуміючи, наскільки талановитий Бунін, ще раз висунули його на здобуття Нобелівської премії. Завдяки їх зусиллям, в 1933 році в житті Івана Олексійовича Буніна відбулася знаменна подія: він отримав літературну премію Шведської академії. Гроші, які йому вручили разом з премією, Іван Олексійович розтратив швидко. Частину з них він зайняв тим, хто цього потребував. А вже через три роки він сам опинився у злиднях і бідності. Свого будинку у письменника так ніколи і не було.
