Гетьманщина і Малоросія
Переяславська рада, після якої козацькі землі увійшли до складу Московії, досі вважається чорним днем в історії України. Російські історики на це подія дивляться більш позитивно.
Справедливості заради, варто відзначити, що хоча в кінцевому підсумку Україна багато втратила, потрапивши до складу Російської імперії, але ми не знаємо, що було б з її народом, завоюй його річ Посполита. Можливо, Запорізька Січ була б зруйнована не в часи Катерини ІІ, а набагато раніше. І хоча чимало дослідників історії України яро критикують Богдана Хмельницького, на той час гетьман змушений був вибирати менше зло.
Об’єднавшись, козацькі і московські війська зуміли за кілька років послабити поляків, і на майбутні століття річ Посполита так і не змогла оговтатися.
За результатами Андрусівського перемир’я 1667 р. Україна була поділена по Дніпру. Ліва її частина залишалася у Московського царства, стала іменуватися Гетьманщиною і управлятися козацькою старшиною, а права – у Речі Посполитій.
В майбутні роки влада гетьманів над Лівобережною Україною поступово слабшала. Багато в чому це було пов’язано з боротьбою за владу після смерті б.Хмельницького.
Важливо відзначити, що після війни з Річчю Посполитою в 1772-1795 рр. відвойоване Правобережжі було приєднано до Малоросії (так стали називати Гетьманщину). Крім того, після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. до її складу увійшли землі в нижній течії Дніпра, Приазов’я і Крим. Так що саме Російська імперія допомогла об’єднати більшість українських земель воєдино, на папері. Бо в реальному житті у всіх війнах в складі російських військ були козаки, так що вони заплатили кров’ю за це возз’єднання.
В цілях зміцнення імперії Катерина ІІ позбавила козацьку верхівку влади на своїх землях, а також наказала зруйнувати Запорізьку Січ, що вважається кінцем Козаччини як такої.
Поглянувши на цей факт під іншим кутом, можна помітити, що малоросійська шляхта отримала досить щедру компенсацію за свою зговірливість і те, що не підняла черговий бунт, якими славилося правління Катерини.
З кінця XVIII ст. Україна остаточно стала Малоросією і втратила будь-якої незалежності. Однак це якимось чином стимулювало розвиток національної самосвідомості у її еліти. Діти та онуки шляхти, “продала” Катерині залишки козацької автономії, стали мріяти повернути втрачене. В майбутні роки починають формуватися численні культурні, а потім і політичні організації, прагнуть створити власну державу.
Незважаючи на заборони малоросійської мови, поети й історики пишуть на ньому книги і таємно поширюють їх. Саме в цей період з’являються перші спроби повноцінно описати історію України російською та українською мовами.
Те ж саме відбувалося і в Галичині. Після розділу Польщі ця частина України дісталася Австрійської імперії. Незважаючи на це, і її жителі прагнули до незалежності і права використовувати рідну мову.
До початку ХХ ст. на всіх українських землях зазначалося прагнення відокремитися і Перша світова війна і Революція 1917 р. надала таку можливість.
