Історія України з найдавніших часів
Перші представники людського виду з’явилися тут близько мільйона років тому, в епоху раннього палеоліту. Проаналізувавши знайдені залишки жител і знаряддя праці, вчені прийшли до висновків, що пітекантропи (а саме їх можна вважати першими українцями) облюбували Закарпатті, Придністров’ї, Житомирську область і Донбас.
А ось свідчень існування на цих землях Homo erectus – не знайдено. Зате неандертальці успішно заселили південь сучасної території України і жили там аж до 35 тисячоліття до н. е.., після чого їх витіснили Homo sapiens.
У 5-3 тис. до н. е. тут сформувалася дніпро-донецька культура, а трохи пізніше її витіснила середньостогівська.
У часи енеоліту та неоліту чільну роль стала грати трипільська, а пізніше ямна, катакомбна і середньодніпровська культури.
Близько 1,5 тис. до н. е. в степовій частині України селяться перші кочові племена – кіммерійці. Проте вже до VII ст. їх витісняють скіфи, яким належить честь бути першими, хто сформував повноцінна держава на цій території.
Паралельно з ними греки почали заселяти узбережжі Чорного моря.
До ІІ ст. до н. е. в даному регіоні набирають чинності сармати. Їм вдається витіснити скіфів і надовго підім’яти під себе владу на цих і сусідніх землях. Згадки про сарматів зустрічаються у грецьких і римських авторів (Геродот, Пліній Молодший, Тацит). До речі, в їх книгах розповідає і про ще один міфічний народ – венедах; деякі вважають їх предками слов’ян. Відповідно до Тациту, вони жили в безпосередній близькості з сарматами і багато перейняли від них.
У ІІІ ст. вже н. е. сюди добираються готи і організовують свою державу. Однак, як і з усіма попередниками, знаходиться більш численний народ – гуни, який по праву сильного знищує їх державу і організовує власну. У свою чергу вони отримують на горіхи від римлян і розсіюються.
На щастя, для слов’янських племен (антів і склавинів), які поступово обживають ці землі, в Римській імперії починається криза, і стає не до далеких провінцій. Тому слов’яни множаться, формують власну культуру, мови і розпадаються на більш дрібні племена – поляни, деревляни, дуліби, хорвати, сіверяни, бужани, тиверці, уличі, волиняни.
Довго мирно співіснувати не судилося, бо незабаром вони потрапили під вплив Аварського, а потім підкорив його Хазарського каганату.
Офіційна історія України наступним етапом називає появу Київської Русі. Але вона повноцінно сформувалася лише у ІХ ст., при цьому об’єднання східнослов’янських племен відбулося 2 століттями раніше. Враховуючи реалії того часу, щоб не бути поневоленими або знищеними, слов’яни повинні були сформувати хоча б мінімальне подобу держави, інакше вони б не змогли протриматися ці 200 років.
Тому існує теорія, що до появи Київської Держави в слов’ян було ще якась держава. Однак з приходом до влади Рюриків всі згадки про нього намагалися знищити. Адже князь і його рід фактично були загарбниками.
У прорюриковских літописах говориться, що їх держава виникла на торговельному шляху “з варяг у греки” десь у ІХ ст. А це означає, що слов’яни раніше відмінно навчилися торгувати, причому з Візантією. Зробити це просто розрізнених племен, що не входять до складу держави, було проблематично. Так що досить велика ймовірність існування якоїсь язичницької слов’янської держави (можливо, племінного об’єднання). Саме вона і привернула Рюрика, який захопив у ній владу, наказавши вбити раніше правили тут Аскольда і Діра.
