Роль спілкування
Спілкування в процесі інтеріоризації відіграє важливу роль. Воно визначає свідомість: з ким людина спілкується і приймає його авторитет, ті цінності він здатний перейняти. Наприклад, на початковому етапі життя батьки для дитини є незаперечним авторитетом, і все, що кажуть батьки, сприймається як істина в найвищій інстанції. У міру дорослішання дитина зіставляє ті цінності, які культивують батьки, з пріоритетами суспільства.
Тут особистість може вибрати будь-яку спрямованість в залежності від своєї природи. Як правило, людина воліє життя, звичну з дитинства.
Роль спілкування має й інший аспект в інтеріоризації. Синдром госпіталізму виявив важливу складову мови і тактильних контактів у дитячому віці. Відомі випадки з відмовниками (діти, залишені батьками в пологових будинках після народження), які проживали у лікарнях до трьох років. Спілкування з світом таких дітей було обмежено медичними рамками. Після цього діти потрапляли до притулків, де з’ясовувалося, що хоча вони і розуміють рідну мову і мають достатній пасивний словниковий запас, але воліють спілкуватися на своєму вигаданому мовою, у багатьох були відсутні гігієнічні навички (не вміли чистити зуби, мити руки з милом і т. д.). Перебування у притулку з однолітками і педагогічний вплив дорослих коректувало особистість даних дітей в кращу сторону.
