Слова «ідентичний», «ідентичність» і «ідентифікувати» – це те, що з недавнього часу супроводжує наше життя. У людей гуманітарних спеціальностей було модно писати про ідентичність руського народу. Не знаємо, вичерпали тему вже чи ні, але такий бум існував. Тому, намагаючись наздогнати потяг, поговоримо сьогодні про значення слова «ідентифікувати» і не тільки про нього.
Походження і значення родинного прикметника
Дієслова в етимологічному словнику не знайшлося, але зате там спокійно виявилося родинне прикметник. А так як історія чудесним чином збагачує знання, робить його об’ємним, то ми не можемо залишити без цієї інформації читача.
Запозичили ми слівце давним-давно, в XIX столітті, з французької. Російською воно означає «той самий». Природно, мова-джерело – латинь. У російській мові, як ми добре знаємо, ідентичний – це «тотожний, повністю збігається».
Правда, в живій мові слово не завжди відповідає своєму значенню. Наприклад, коли говорять «ідентичні пристрої», то мається на увазі, що вони однакові за своїми функціями, але не рівні в деталях. Гаразд, читач напевно знає, що без нас. Ми не забули, що наша мета – «ідентифікувати». Це відкриття ще попереду.
Значення дієслова та іменника
Але не так простий наш шлях до семантики дієслова, як могло б здатися на перший погляд. Чому? Тому що визначення, дане в тлумачному словнику, наступне: ідентифікувати – це «встановити збіг, ідентичність». Тобто для повноти картини нам не вистачає визначення ще й «ідентичності». І це зробити складніше, ніж з іншими попередніми об’єктами дослідження, але все ж постараємося виконати завдання. Отже, значення слова ідентичність таке:
Природно, першим значенням користуються значно частіше, а про другому мало хто, крім учених, згаданих спочатку, замислюється. Але ми зацікавлені в максимально підкованих і освічених читачів, тому нічого не приховуємо від них.
Пропозиції
Щоб зрозуміти справжній сенс дієслова «ідентифікувати» і значення його, нам необхідно включити їх в якій-небудь контекст. Крім звичних, ми ще поекспериментуємо з добре відомою фразою. Почнемо з неї.
Пам’ятайте культову цитату: «Я не впізнаю вас в гримі…»? А можна було б сказати: «Я не можу вас ідентифікувати». Правда, в цьому випадку настала б ера якійсь паралельній реальності, де мова машини або термінатора підпорядкував би собі радянський шедевр. Але якщо говорити про менш жахливі наслідки, то гумор з фрази випарувався б.
Після того, як ми трохи поринули в постмодернізм, пора повернутися до модернізму, тобто сучасності, і скласти які-небудь пропозиції простіше:
- Я не можу вас ідентифікувати у темряві, вийдіть на світло, а то камера вас не бачить.
- Ідентифікувати цей документ не представляється можливим: він сильно змок під дощем.
- Ідентифікувати вас я не можу: мої окуляри залишилися вдома.
З наведених прикладів можна вловити одну закономірність: коли мова йде про документи і справи офіційних, то слово на місці, а коли умовний регістр мови змінюється і дієслово можна замінити іншим побратимом менш книжковим, то треба так і зробити, бо об’єкт дослідження відчуває себе чужим у неофіційній обстановці. Нехай про це подумає читач на дозвіллі. Адже це захоплююча тема.
