Гувернантка – це хто? У радянські роки В нашій країні це слово вживалося, в основному, в історичних книгах і літературних творах. Адже в той час приватна освіта дітей практично відсутнє. Сьогодні ж, коли ми живемо в умовах ринкової економіки, багато люди з серйозним достатком наймають домашній персонал, у тому числі і для виховання й освіти своїх чад. Тому розгляд значення слова «гувернантка» в сучасних умовах стає актуальним.
Визначення
Про те, що означає слово «гувернантка», у словнику сказано: це вихователька, яку буржуазні сім’ї наймали для того, щоб вона виховувала їх нащадків і проходила з ними початковий етап навчання.
Приклад вживання: в романі Л. Н. Толстого «Анна Кареніна» є епізод, коли Доллі Облонская дізнається про те, що її чоловік, Стіва (брат Анни) мав інтимний зв’язок з француженкою гувернанткою, раніше жила у них, і оголошує йому, що не може перебувати з ним в одному будинку.
Рід занять
Спочатку вихованням та навчанням дітей в багатих сім’ях займалися чоловіки, яких називали гувернерами. А жінки, які виховали дітей, іменувалися виховували бонни. Останні були, швидше, няньками, а не вихователями та вчителями. Власне кажучи, по-французьки bonne – це і є прислуга.
Гувернери і гувернантки – це, на відміну від няньок, вихователі вже виросли, а не зовсім маленьких дітей. Займалися вони навчанням своїх підопічних різних шкільних дисциплін, і в першу чергу, іноземним мовам.
Етимологія
Що стосується походження слова «гувернантка», то воно утворене від французького gouverner, що означає «управитель». А цей термін походить від латинського gubernātor, що утворився від давньогрецького κυβερνήτης, що означає «керівник». Останнім зі слів має в своїй основі давньогрецький дієслово κυβερνάω – «управляти, керувати».
Незважаючи на переклад і походження цього слова, що позначає керівника, становище людей цієї професії в основному було незавидним. Гувернанток сприймали як прислугу і ставилися відповідно, тим більше що нерідко їм доводилося підробляти няньками і прибиральницями.
Синоніми
Серед слів, близьких за значенням до слова «гувернантка», можна виявити такі, як:
- англійка;
- вихователька;
- мадам;
- бонна;
- мадемуазель;
- вчителька;
- мамзель;
- француженка;
- нянька;
- міс;
- фрау;
- наставниця;
- менторша;
- рєпєтіторша;
- викладачка.
Вихователька королівських дітей
Посада під такою назвою існувала у Французькому королівстві. Її, як правило, займали придворні дами, що відбираються з вищої аристократії. Їм довіряли виховання дітей королівської пари, куди включали і французького дофіна, тобто спадкоємця корони.
Виховання принців дамами тривало поки дитині не виповнювалося сім років. Для хлопчика цей вік вважався своєрідним порогом на його шляху до життєвої зрілості. Після цього його належало передавати на виховання особи чоловічої статі – гувернерові, у якого був помічник. Помічниці були також і у жінок-виховательок.
У англійців
Гувернантки – це звичайне явище для Англії вже починаючи з часів правління Тюдорів (1485-1558). Вони служили спочатку в королівських, а потім і в аристократичних родинах. З початку XIX століття більшу активність до залучення на службу гувернанток стали проявляти представники «середнього класу». Часто в гувернантки йшли дівчата з так званих хороших сімей, які були прекрасно освічені, але опинилися у важкій фінансовій ситуації. Їх становище було зовсім незавидною. Велика кількість англійських сімей воліло запрошувати на посаду гувернантки німкень і француженок.
В Росії
Першими в Росії з’явилися гувернери-чоловіки. Це сталося в період правління Петра I коли російська еліта стала долучатися до європейської культури.
У 1737 році імператрицею Анною Іоаннівною був виданий указ про освіту дітей дворян. Після цього на руську землю буквально ринув потік іноземних гувернерів, який не висихав аж до закінчення правління Олександра I.
Серед приїжджих вихователів була велика кількість англійців, німців, італійців. А до середини XVIII століття найбільш затребуваними виявилися французи і швейцарці, які говорять по-французьки. Дуже часто серед цього контингенту знаходилися люди, у яких спостерігалося повна відсутність хоч якогось освіти. У гувернери вони потрапляли тільки з однієї причини – через знання будь-якої іноземної мови.
В кінці XVIII століття гувернерів зобов’язали мати атестати, інакше їх висилали з країни, а господарів штрафували на суму в 100 рублів.
По закінченні війни 1812 року російські аристократи, наймаючи гувернерів, стали віддавати перевагу абатів-французів. Взагалі, було краще, щоб чоловіки-вихователі були людьми немолодими і самотніми, жінки цінувалися також немолоді, а серед наймолодших – негарні. Так було спокійніше: обмежувалася можливість інтимних зв’язків з членами родини.
З початку XIX століття серед гувернанток великий відсоток складали вже виховательки російського походження. У 1834 році вийшло положення, згідно з яким, домашні вчителі та наставники повинні були вибиратися тільки з людей християнської віри і російського підданства. Крім того, на руках у них повинно було бути «Посвідчення про моральних якостях». Воно видавалося навчальним закладом, який закінчував гувернер. Необхідний був також і відгук з місця проживання.
Гувернери, а в особливості гувернантки – це звичайне явище в Російській імперії, що існувала до 1917 року. З початку 1990-х років у нашій країні навчання і виховання в рамках сім’ї за допомогою професійних педагогів-гувернерів стало відроджуватися.
