Під прапором кальвінізму
Однак дуже скоро більшість французьких гугенотів стало проявляти співчуття до вченню іншого релігійного діяча тієї епохи – їх співвітчизника Жана Кальвіна, який став засновником великого протестантського руху, названого в його честь кальвинизмом.
У своїх виступах з вимогою негайної церковної реформи бунтівний богослов знайшов впливового союзника в особі видатного релігійного діяча єпископа Гійома Брисонне. Характерно, що серед гугенотів цей напрямок отримав настільки широке поширення ще й тому, що його прихильниками опинилися в першу чергу представники вищих і середніх верств суспільства.
В обстановці кривавого терору
Відкрите протистояння між прихильниками реформування і їх супротивниками в особі вищого духовенства почалося в 1534 році, після того як у багатьох містах Франції з’явилися листівки, їдко высмеивавшие не лише звичаї духовенства, але і багато елементи скоєних ними богослужінь. Зокрема, критиці піддалися щодня проводяться меси. У відповідь на це розповсюджувачі листівок і всі співчуваючі їм були оголошені єретиками. Почалися масові арешти і страти, що змусили всіх інакомислячих піти в підпілля, але згодом стали причиною початку відкритої війни гугенотів проти католицької церкви.
Затятим противником реформаторів був французький король Франциск I – рідний брат їх покровительки королева Наварри Маргарити, про яку вже згадувалося вище. Згодом настільки ж сильну ненависть до них відчував і його наступник Генріх II, який видав едикт, згідно з яким всі вороги панував у країні католицизму підлягали спаленню на вогнищах.
Обидва монарха перебували під сильним впливом давнього аристократичного роду Гизов, представники якого завжди були прихильниками вкрай жорсткого католицизму і споконвічними ворогами протестантів. У 1559 році саме вони стали ініціаторами створення в рамках парламенту сумнозвісної «Вогненної палати», відала розправою над єретиками.
