Під скіпетром лицемірного короля
Бажаючи викорінити в країні релігійне інакомислення, він відновив переслідування гугенотів і кинув проти них всю наявну в його розпорядженні армію. Проте новоспечений монарх не врахував того, що на момент його приходу до влади зовсім іншим стало співвідношення сил між католиками і гугенотами. В чому різниця? Насамперед у тому, що на бік протестантів перейшов разом зі своїми озброєними підрозділами Генріх Наваррський, весілля якого стала початковим етапом трагедії Варфоломіївської ночі, а герцог Конде привів до границі Франції багатотисячний німецький корпус. Католики ж, спровокували в країні чергову війну і викликаний їй економічний занепад, стрімко втрачали своїх прихильників.
В результаті після першої ж череди поразок Генріх III був змушений піти на всебічні поступки повстанцям і на всій території Франції, за винятком Парижа, легалізувати богослужіння, відбувалися протестантами, а на додаток до колишніх опорних пунктів передати їм ще вісім кріпостей. Настало тимчасове затишшя, перерване незабаром новими спалахами насильства. Однак слід зазначити, що в основі конфліктів, зовні мали форму релігійних воєн, часто лежали політичні амбіції та шкурні інтереси вождів обох угруповань.
Так, ставши на чолі Католицької ліги», створеної в 1576 році для протидії гугенотам, Генріх III скоро убоявся зростаючого впливу її засновника герцога де Гіза і, нітрохи не зніяковівши, переметнувся на бік протестантів. У відповідь на це прихильники французького католицизму звернулися за військовою підтримкою до іспанського короля і отримали її, на шкоду національним інтересам проголосивши спадкоємцем престолу старого кардинала Бурбонського, нездатного проводити самостійну політику, але дуже бажаної Мадриду.
