З кінця XX століття Китай є одним з локомотивів світової економіки. Ця загадкова східна країна зуміла “поєднати непоєднуване” – організувати симбіоз соціалізму і ринкової економіки всередині держави. ВВП Китаю вже кілька років поспіль перевищує аналогічний показник у США та країнах Євросоюзу. Валюта Китайської Республіки – юань – є однією з найстабільніших валют у світі.
Одну з ключових ролей у розвитку і формуванні сучасного Китаю зіграв засновник і перший керівник КНР Мао Цзедун.
Історія появи
Слово “юань” по-китайськи означає “кругла річ, монета”. Так в сучасному Китаї називають грошові знаки будь-якої країни, крім китайських. Свою грошову одиницю китайці всередині країни називають “женьміньбі”, що означає “народні гроші”.
У вигляді монет зі срібла юань з’явився в Піднебесній тільки в 1835 р. Тоді ж у зверненні був інший еквівалент грошей – срібний лян. Були в ходу і інші еквіваленти. У 1935 р. на зміну срібного стандарту юаня прийшов золотий. З’явилися паперові фабі. Фіксованого вмісту срібла в юані не було. Надлишкова емісія стала причиною сильної інфляції в Китаї того часу. У період з 1935 р. по 1946 р. курс юаня впав до долара США приблизно в 97 разів.
У 1948 році золотий вміст одного знака було зафіксовано на рівні 0,22217 г. золота. Чотири золотих дорівнювали тепер 1 долара США. Однак до середини грудня курс знову впав. Один долар коштував вже 20 юанів.
У тому ж році з’явився Китайський Народний Банк (Банк Китаю), а знак став єдиною державною валютою Китайської Республіки.
З 1994 р. курс юаня до долара США був жорстко прив’язаний і майже не відхилявся від співвідношення 8,27:1. В середині 2005 р., перебуваючи під тиском США і низки європейських країн, Китай відмовився від прив’язки і ввів плаваючий курс, заснований на котируваннях кошика з найбільших світових валют. Вартість 1 юаня в рублях на той момент становила 3,4643 рубля (01.07.2005).
