Доповідь Кнорринга
Кнорринг, який вирушив за дорученням Державної ради Грузії, прибув туди 22 травня. Практично весь час він залишався в Тбілісі. Суть його місія була фактично вирішена тієї дилемою, яку встановив Рада: або повне приєднання, або повна незалежність.
Коли Кнорринг приїхав у Тбілісі, в Грузії вже близько півроку панувало безвладдя. Російські генерали не дозволяли царю Давиду проголосити себе царем, при цьому саме він вважався затвердженим спадкоємцем. Коли російські солдати приймали присягу новому імператору Олександру, грузинських солдатів не приводили до присяги зовсім, залишивши їх у підвішеному стані. У країні була справжня анархія, Грузія зазнавала набігів горців з Дагестану, до того ж їй ще не вдалося повністю оговтатися після навали персів. Генерал Тучков, який в той же час приїхав до Тбілісі, зазначав, що місто стоїть в руїнах, цілі в ньому лише дві вулиці. Від Кнорринга Тучков і дізнався, що питання про приєднання Грузії до цих пір так і не вирішене. За спогадами, Тучков тоді обурився – хіба не обов’язок російського государя захищати християн проти єдиновірних мусульман? На що Кнорринг йому відповів, що “тепер у всьому інша система”.
У Грузії Кнорринг побачив тільки безлад і хаос, про що і доповів государю. Він не зміг знайти раціонального зерна в тій плутанині, яка панувала в країні в той час. Він пробув у місії 22 дня, повернувшись у Петербург, 28 червня подав доповідь імператору, в якому негативно відгукнувся на можливість Грузії самостійно і незалежно вистояти без сторонньої допомоги. Зазначивши, що самі грузини одноголосно бажають приєднання до Росії.
