На що спирається правознавство?
У праві є принцип, що спирається на дане подання. Це презумпція невинуватості. Згідно даного поняття, людина вважається невинною, поки для доказу його провини не будуть наведено вагомі аргументи. Іншими словами, всі громадяни вважаються спочатку добропорядними – не порушують законів і моралі. Винним людина визнається тільки в одному випадку – за рішенням суду. Якби люди були спочатку злі або ж не злі і не добрі, то даний принцип не мав би зовсім ніякого морального виправдання.
Є і ще один непрямий аргумент на користь того, що люди внутрішньо ласкаві, – це поняття сумлінності. Навряд чи хтось стане заперечувати, що сумлінність являє собою неодмінна умова будь професійно-творчої діяльності. Все те, що створено людиною на планеті Земля, – результат його сумлінності.
Додано «добро» у складі слова «сумлінність» лише для красного слівця? Чи все ж це істотна умова визначення описаного феномену? Відповідь тут однозначна: якщо б людина не була внутрішньо спрямований на добро, то й не було б совестности, чесного виконання своєї справи.
