Дефектолог – це фахівець, який допомагає дітям, які мають психічні та фізичні недоліки, адаптуватися в суспільстві. Дану професію можна віднести до групи педагогів, діяльність яких пов’язана з психологією, соціологією, медициною.
Особливості спеціальності
Професія «дефектолог» – окрема спеціальність, не пов’язана з логопедами, які займаються корекцією мови здорових школярів. Дефектологія передбачає роботу з дітьми, що страждають від затримок мовного розвитку, хвороб центральної нервової системи. Далі ми розповімо про це докладніше.
Умовна класифікація
Згідно класифікації, дефектолог – це фахівець, який займається науковою роботою, або є практикуючим корекційним педагогом. Виділяють деякі напрямки дефектології, що визначають сфери діяльності педагога:
- Логопед – вивчає проблеми мовленнєвого розвитку, займається їх виправленням.
- Сурдопедагог і тифлопедагог – працюють з людьми, що мають проблеми зі слуховим і зоровим апаратом.
- Амблиолог – працює з пацієнтами, що володіють порушеннями зору, а також зі сліпими дітьми.
- Олигофренопедагог і ортопедагог – займаються з дітьми, які мають проблеми розумового розвитку, а також опорно-рухового апарату, відповідно.
Вчитель-дефектолог, який працює з будь-яким з напрямків, зазначених вище, пов’язаний не тільки з корекцією поведінки, але і адаптацією пацієнтів у суспільстві, їх навчанням, вихованням, реабілітацією. Такий фахівець зобов’язаний любити і розуміти своїх вихованців, інакше він не зможе працювати в даній області.
Специфіка діяльності
Вчитель-дефектолог повинен розвивати навички, які дозволять дитині знайти в майбутньому своє місце в суспільстві, адаптуватися в соціумі.
Дефектологи постійно контактують з дітьми, їх батьками, ведуть наукову діяльність, консультуються з колегами, пов’язаними з медициною, соціологією, педагогікою. Вони допомагають своїм маленьким і дорослим вихованцям знайти у світі своє місце.
Основні обов’язки
Дефектолог в школі виконує певні функції:
- оглядає пацієнтів, оцінює їх стан, рівень розвитку;
- працює з медичними картами пацієнтів;
- вибирає певні методичні матеріали, складає індивідуальні програми, враховуючи особливості дітей;
- проводить роботу, спрямовану на корекцію недоліків у поведінці й розвитку вихованців;
- займається регулярними обстеженнями, коригуванням індивідуальної програми з отриманими результатами обстеження;
- веде роботу з батьками дітей, педагогами.
Такий працівник вивчає захоплення, схильності дітей, допомагає їм вибирати професію, адаптуватися в суспільстві.
Дефектолог для дітей постійно в своїй роботі застосовує сучасні методики, займається науковою діяльністю.
Переваги та недоліки професії
Відзначимо деякі відмінні риси даної спеціальності. Почнемо з її позитивних характеристик:
- Дефектолог – це людина, яка надає реальну допомогу дітям і підліткам.
- У професії існує відмінна перспектива кар’єрного росту, поєднання практики з науковою діяльністю.
- Такі фахівці затребувані на ринку праці, вони отримують повний соціальний пакет, державні гарантії.
Мінуси ж такі:
- Консультація дефектолога передбачає постійне спілкування з різними людьми, які по-різному реагують на методи його діяльності.
- У процесі спілкування з дітьми з’являються складності, до того ж, постійно є серйозні психоемоційні навантаження.
- Дефектолог – це фахівець, праця якого не занадто високо оплачується.
- Також серед мінусів можна відзначити суттєве кількість посадових обов’язків, постійну залежність від батьків, лікарів, педагогів, які курують дитини.
Особистісні якості
Для того щоб рекомендації дефектолога були почуті і виконані, він повинен володіти певними якостями:
- терпінням;
- любов’ю до підростаючому поколінню;
- відповідальністю;
- строгістю;
- врівноваженістю;
- терпінням;
- об’єктивністю;
- лідерськими якостями;
- уважністю;
- креативністю.
Кожен день корекційні педагоги стикаються з сумом і радістю, конфліктними ситуаціями, а тому вони повинні завжди зберігати витримку, внутрішній спокій, гармонію.
Справжній професіонал зобов’язаний бути миролюбним, доброзичливим, захопленим своєю професією людиною, готовою завжди прийти на допомогу хворим дітям.
Як отримати професію
В даний час працювати дефектологом, не маючи вищої освіти, неможливо. Саме тому абітурієнт, який прийняв рішення пов’язати своє майбутнє життя з дефектологией, повинен подавати документи в такий навчальний заклад, де є спеціальність 44.03.03.
Для того щоб потрапити на факультет дефектології, необхідно здати іспити у формі ЄДІ з російської мови, біології, математики.
Також можна перекваліфікуватися в дефектолога тим людям, які володіють профільною освітою у сфері психології чи педагогіки. В такому випадку тривалість навчання складе всього кілька місяців. Перепідготовку можна пройти дистанційно, отримавши сертифікат встановленого державного зразка.
Тривалість курсів становить від 500 до 1000 годин, передбачається стажування, планові заліки. Протягом всього курсу перепідготовки студенти мають доступ до спеціальних навчальних матеріалів.
Місце роботи
Працювати дипломовані спеціалісти можуть в різних приватних і державних освітніх закладах:
- у школах-інтернатах;
- дитячих центрах;
- у санаторіях;
- у спеціалізованих шкільних закладах;
- у медичних центрах.
У багатьох державних школах є кабінет дефектолога, обладнаний спеціальною комп’ютерною технікою, укомплектований методичними посібниками.
Досвідчені дефектологи і ведуть приватну практику, працюючи з однією дитиною або групою вихованців. Затребувані корекційні педагоги в тих установах, які спеціалізуються на лікуванні, навчанні, соціалізації школярів і підлітків.
Серед професійних знань, якими повинен володіти такий фахівець, виділимо володіння корекційно-педагогічними методиками. Складно уявити собі дипломованого дефектолога, не має базових психологічних та медичних знань.
Що входить в область знань дефектолога
Дефектологія є наукою про психофізіологічні особливості розвитку дитини з фізичними та психічними вадами, а також про закономірності їх навчання та виховання.
Саме тому корекційний педагог – це широке поняття. Як дефектологів виступають педагоги, які спеціалізуються на роботі з дітьми, що володіють різними відхиленнями у розвитку. У своїй роботі вони застосовують різні засоби, що сприяють корекції і компенсації вад.
Корекція передбачає виправлення проблем, які не передбачають серйозних змін. Компенсація втраченого або порушеного аналізатора, функції, здійснюється за рахунок збереженого якості.
Крім педагогічних дисциплін, майбутні фахівці-дефектологи обов’язково вивчають деякі медичні предмети, патопсихологию, спеціальну і загальну педагогіку. Вони не є дипломованими лікарями, але можуть працювати в різних медичних реабілітаційних центрах, поселеннях для дорослих інвалідів.
Спочатку необхідно вивчити ступінь вираженості якогось дефекту. Для цього фахівцем проводиться діагностика вищих психічних функцій, оцінюється увагу, мислення, уяву, сприйняття, мова, пам’ять. В залежності від отриманої спеціалізації, дефектолог робить акцент на зір, слух, інтелектуальному розвитку, сприйнятті.
Після завершення діагностики, він визначає напрями корекційної роботи, обирає необхідні прийоми, методи роботи, складає план корекційного впливу на пацієнта.
В залежності від віку та особливостей людини, дефектолог підбирає умови виховання, навчання. Після консультації з іншими фахівцями, підбираються конкретні лікувально-оздоровчі заходи.
Пацієнт проходить додаткове обстеження у фахівців: психіатра, невролога, ортопеда, ортодонта, окуліста, ортопеда. Роботу дефектолог вибудовує з урахуванням індивідуальних здібностей і можливостей кожної людини, він орієнтується на ступінь вираженості дефекту. В останні роки термін «дефектолог» використовується рідко, його підміняють словосполученням «соціальний педагог». Насправді це абсолютно різні поняття, які не можна поєднувати в одне визначення.
Наприклад, у звичайній загальноосвітній школі немає дефектолога-сурдопедагога, що працює зі слабочуючими, глухими, глухонімими дітьми. Такі фахівці – це вузька професія, вони працюють в корекційних школах-інтернатах. Від професіоналізму таких співробітників, любові і співчуття до хворих дітей, залежить можливість успішної соціалізації інвалідів, часткова корекція певних умінь і навичок, а також придбання нових комунікативних якостей, що дозволяють спілкуватися зі здоровими людьми.
