Гра Dear Esther є досить нетиповим представником даної індустрії розваг. Це специфічний і короткий за тривалістю проект, який заслуговує уваги. Після виходу він заробив собі якусь популярність. Детальніше дізнатися про цю гру можна в цій статті.
Трохи про жанрі
Якщо гравець любить динамічні бої, ігровий процес з безліччю деталей і різноманітних механік, то проект Dear Esther йому, швидше за все, не сподобається. Вся справа в тому, що на момент виходу в 2008 році про жанр симуляторів ходьби ніхто навіть не знав. Зараз цим вже нікого не здивувати, але саме цей шедевр у своєму роді був одним з першопрохідців. Користувачеві надається певний простір для просування, а також цікавий сюжет. На цьому опис жанру кінчається. Тут немає ворогів, перестрілок або суперництва. Такі ігри працюють більше на рівні внутрішнього сприйняття. Подібні проекти змушують багато думати, а тому до цього слід бути готовим при проходженні.
Сценарій
Слід відзначити в першу чергу, що Dear Esther є модифікацією до гри Half-Life 2, але вона повністю змінює оригінал. За її створення повністю відповідає письменник Ден Пинчбек, який і створив чудову історію. Симулятори ходьби завжди чіпляють своєї сюжетної складової, адже ігровий процес тут відходить на другий план. Вся суть сценарію в тому, що головний герой іноді читає свої листи або розмовляє вголос. Це можуть бути якісь філософські думки, які часто переходять в марення. Так може здатися на перший погляд, але не варто забувати про талант Пинчбека. Він створив таку історію, яку можна до кінця навіть не зрозуміти при першому проходженні. Листи, які знаходить головний персонаж, розповідають історію нелінійно. Тут доведеться багато думати, щоб всі частини оповідання скласти воєдино. Плюс гравцеві не вказує на місця, де є листи. Їх запросто можна пропустити, і тоді частина історії буде втрачена.
Ігровий процес
На момент 2008 року ігровий процес Dear Esther був не революційним, а швидше дивним. Гравцеві надається тільки можливість ходити в різні боки, крутити камерою, і на цьому опції майже закінчуються. У темних місцях користувач може також включати ліхтарик, щоб покращувати видимість. І тут одні гравці знайдуть для себе щось незвичайне, цікаве, а інші – дуже нудну гру. Dear Esther не намагається сподобатися користувачам з першого погляду. Вона зустрічає користувача з звернення до якоїсь жінки, і це у багатьох викликає подив. Якщо після початку у гравця будуть очікування відкриття якихось функцій, то краще відразу відмовитися від проходження, щоб не засмучуватися. З іншого боку, гравець може розкинутися на стільці і гуляти по самотньому покинутого острову, дослідити його і спостерігати за локаціями. Якщо цього достатньо, а при першому описі ігрового процесу виникає інтерес, то цей симулятор ходьби слід миттєво завантажувати собі на комп’ютер.
Графіка і звук
Здавалося б, убогий ігровий процес на момент 2008 року є повним провалом. Тільки от користувачам слід враховувати, що саме орієнтований проект. В огляді Dear Esther окремим аспектом слід зазначити графіком зі звуком, які створюють просто чудову атмосферу. З движка стародавнього Half-Life 2 зуміли вичавити всі соки, а тому картинка виглядає чудово. Будь-який гравець буде крутити камерою на всі боки, щоб оцінити розкішні види самотнього острова. Локація зустрічає користувача загадковістю, величезною кількістю таємниць і самотністю. Користувачі буквально відчують усе це вже на першому кроці. Герой починає дивну історію, зачитує листа про якийсь Естер, а вдалині блимає вогнями маяк. Оформленням слід віддати належне – композитори настільки чудово підкреслили атмосферу таємничості, що мимоволі гравець зупиниться для прослуховування саундтреку. Таке зустрічається в ігровій індустрії не так часто.
Підсумки
Проходження Dear Esther затягується на декілька годин, але дарує стільки емоцій і їжі для роздумів, що повністю себе окупає. Якщо гравець сяде за цю модифікацію, захоче розкрити всі таємниці цього самотнього острова. Ким є головний герой? Хто така Естер? Чому він читає ці листи? Всі ці питання будуть гнати гравця вперед до нових деталей. Плюс прекрасна графіка і звук створюють правильну атмосферу. Тут ніхто не буде скаржитися на те, що по дорозі не можна бігати, а тільки ходити. Часто кажуть, що все просто ідеально. У разі «Дорога Естер» так здасться тільки тим гравцям, які люблять таємниці і неспішні оповідання. Інша частина аудиторії протримається близько півгодини і в кращому випадку піде на сторонні ресурси читати про те, що ж розповідає той сюжет, розхвалений критиками. У будь-якому випадку проект заслуговує високої оцінки. Він став першопроходцем в новому жанрі і викликає бурю емоцій у гравця.
Схожі роботи
Ігри типу Dear Esther в індустрії за десять років з моменту виходу цього шедевра з’являлися, хоч і недостатньо часто. У цій категорії в першу чергу слід відзначити ще одну чудову роботу під назвою «Зникнення Ітана Картера». В ньому більше елементів ігрового процесу, хоч орієнтують користувача розробники саме на історію. У категорії симуляторів ходіння серед загального невеликої кількості ігор яскраво виділяється шедевр Firewatch. Пригода у відкритому світі орієнтоване на історію про людину, який приїхав працювати спостерігачем на пожежній вишці в глибинці США. У нього важке минуле, але розслабитися і залишитися наодинці зі своїми думками не вийшло. Чоловіка втягнули в цікаву пригоду з гарною кінцівкою.
