Серед глухого лісу
Коли з’явилися перші поселення ченців в тому місці, де знаходиться Оптина пустинь, невідомо. Ймовірно це сталося в тринадцятому – чотирнадцятому століттях. Історики вважають, що люди, які зважилися на духовний подвиг, обрали саме цю місцевість через непрохідних хвойних лісів, що виростали в ті часи в місці, де знаходиться нині монастир Оптина пустинь. До того ж, віруючим, які прагнуть потрапити в цю обитель, доводиться переходити вбрід або переправлятися на човні на інший берег річки Жиздри. Ця обставина теж ускладнює дорогу до монастиря для випадкових подорожніх.
Життя ченців
У перші роки існування монастиря в ньому було всього шість келій. Єдина церква цій обителі була зроблена з дерева. Кошти на прожиток ченці лаври добували, працюючи на млині. Перші три століття чернечого життя обителі були затьмарені двома неприємними подіями.
Перше нещастя спіткало монастир за часів правління Бориса Годунова, в роки так званої смути. Тоді чернече господарство було розграбовано литовцями, які вчинили набіг на тутешні землі. Поступово Оптина пустинь оговталася від руйнівного навали і завдяки кільком ченцям, що проживали на її території, продовжила своє існування.
Друга біда трапилася в епоху царювання Петра I. Тоді були потрібні значні грошові суми на будівництво північної столиці. Державна скарбниця поповнювалася, в тому числі і за рахунок податків, які повинні були платити монастирські господарства. З-за того, що братія обителі складалася всього з кількох осіб, Оптина була не здатна приносити бюджету країни великий дохід. Тому спочатку млинове господарство обителі було закрито, а потім така ж доля спіткала і весь монастир.
Але, на щастя, те місце, де знаходиться Оптина пустинь, залишалося безлюдним тільки протягом двох років. Після невеликої перерви обитель знову стала приймати ченців.
