Сейдахмат
Так звуть ще одного героя повісті Ч. Айтматова «Білий пароплав». Сейдахмат – молодий лісник, той, якого вважають важливою людиною на кордоні. Після того як у хлопчика з’явився портфель, він обійшов весь аул, хвалюся покупкою. Показав він подарунок діда і Сейдахмату. Однак той не оцінив.
Школа знаходилась в п’яти кілометрах від будинку, в якому жив хлопчисько. Дід обіцяв возити його туди в школу на коні. Але односельцям це здавалося дурницею, дурницею. Ніхто не порадів за хлопчика. Ні на кого не справив враження новенький портфель. Та й відвідування школи здавалося малоосвіченим жителям кордону заходом сумнівним.
Не дивно, що хлопчик любив розмовляти з камінням і квітами. Вони, на відміну від людей, ніколи не сміялися над ним, над його безглуздим дідом. Тепер у хлопчиська з’явився ще один неживий один – портфель. Йому він з радістю розповів про старих Момуне – добром нехитрий людині, над якими даремно сміються жителі кордону.
Білий пароплав
У хлопчика, як у інших жителів аулу, були свої обов’язки: він повинен був дивитися за телям. Але не завжди йому вдавалося виконувати їх як слід. У хлопчика був бінокль, з допомогою якого він любив дивитися вдалину, туди, де за річкою іноді пропливав білий пароплав.
Ч. Айтматов у повісті майстерно передає внутрішній світ самотньої дитини. Його герой постійно розмовляє з неживим предметом, для нього портфель – не нова річ, а новий друг. Білий пароплав – у повісті Т. Ч. Айтматова головний образ. Про те, що пов’язувало хлопчика з далеким кораблем, розповімо трохи пізніше.
