Одним з намічуваних напрямків досліджень космосу у НАСА є вивчення астероїдів. Що планують шукати на цих голих космічних глибах, які таємниці в собі таять ці мовчазні шматки каменю?
В даний час вченими досить добре вивчені найбільші астероїди і їх рух. Коротко розповісти про цих тілах Сонячної системи неможливо (в даний час їх виявлено понад сімсот тисяч). Звідки ж взялися і що представляють із себе астероїди?
Планета номер «чотири з половиною»
Вже у вісімнадцятому столітті астрономам були відносно добре відомі масштаби і розміри Сонячної системи. Дослідники Тициус і Бозі звернули увагу, що лінійка відстаней планет від сонця укладається в правильну математичну послідовність. От тільки в одному місці теорія давала збій. Чотири перші планети: Меркурій, Венера, Земля і Марс відповідали математичної моделі повністю, а потім…
Юпітер, п’ята планета, займала місце шостий. Між Марсом і Юпітером не вистачало ще одного небесного тіла.
Планети в Сонячній системі, не рахуючи нашої зірки, тіла найбільші. Астероїди і їх рух були відкриті і систематизовані пізніше. А в той момент це збій у послідовності став справжнім викликом для астрономів.
Полювання за планетою «№ 4 ½ » проходила не без драматизму і увінчалася успіхом в 1801 році. Італійський вчений Пьяцци привітав землян з Новим, 1801 роком, відкривши 1 січня першу маленьку планету, названу згодом на честь давньогрецької богині родючості Церери.
Відбулася планета або катастрофа вселенського масштабу
Практично слідом був відкритий другий астероїд Паллада. Потім ще два: Юнона і Веста. Потихеньку визначалася область системи, в якій розташовані найбільші астероїди. Їх рух наводило на думку, що всі вони – частини чогось великого.
Так виникла теорія про існування древньої планети Фаетон, вращавшейся по орбіті, розташованій між планетами Марс і Юпітер, і зруйнованої в результаті якогось космічного катаклізму.
Не упустили шанс і уфологи, куди ж без них. На їхню думку, мешканці саме Фаетона відвідували нашу планету, будучи аборигенам у вигляді богів. Вони і навчили наших доісторичних предків письму, математиці й іншим наукам, ну і, природно, побудували давньоєгипетські піраміди.
А потім Фаетон став жертвою самих фаэтонян, загралися з якимось своїм суперзброєю.
Однак пізніші дослідження, проведені в тому числі автоматичними міжпланетними зондами НАСА, показали, що красива теорія, на жаль, неспроможна.
За сучасними уявленнями між Марсом і Юпітером обертається залишки речовини протопланетного диска, якого не вистачило для формування повноцінної планети. Та й найпотужніше гравітаційне поле гіганта Юпітера не дозволило б утворитися більш або менш великому небесному тілу.
Плюс дві малі мінус одна велика
Перший відкритий астероїд Церера завжди виділявся серед інших. У ньому, як з’ясувалося пізніше, зосереджена третина маси всього поясу астероїдів. При діаметрі близько 1000 км він – єдиний «мешканець» пояси – має масу, достатню для гідростатичного рівноваги (утворення кулястої форми).
Також є і геологія, обумовлена зануренням більш важких компонентів, а з цим космічних тіл можуть похвалитися тільки найбільші.
Астероїди і їх рух зазнали пильного вивчення з появою гігантських дзеркальних телескопів, їх стали відкривати по декілька тисяч в рік. І чим швидше зростала їхня база, тим очевидніше ставала унікальність в астероїдному поясі Церери.
У 2006 році відбулася подія, підвищило статус цього планетоїда. Роком раніше були відкриті кілька транснептунових об’єктів, порівнянних з розмірами Плутоном, який до тих пір вважався дев’ятою планетою Сонячної системи.
Так, було вирішено позбавити Плутон «звання» планети. Відтепер всі подібні тіла стали іменуватися «карликова планета». Під дане визначення підійшла й Церера. Таким чином, в сонячній сім’ї стало більше на дві карликові планети за рахунок однієї повноцінної і одного астероїда.
Орбіти астероїдів
Саме «жваве» рух астероїдів зосереджено, як вже зазначалося, між Марсом і Юпітером. Однак форма орбіт більшості з них помітно відрізняється від орбіт планет, що рухаються по майже ідеальним колах. Так, якщо другий за величиною астероїдом Сонячної системи Веста має ексцентриситет орбіти 0,089 і постійно знаходиться в поясі, то, Ерос, наприклад, рухається інакше.
У вищій точці орбіти він знаходиться, як йому і належить, в поясі астероїдів, а потім, перетинаючи орбіту Марса, Ерос спрямовується до Землі, не доходячи до її орбіти «якихось» 20 млн кілометрів.
Астероїдом ж з самої витягнутої траєкторією вважається 2005НС4. У далекій точці він «летить» далеко за орбіту Марса, в перигелії ж підходить до Сонця в 7(!) раз ближче Меркурія.
Небезпека для Землі
Таких космічних «камінчиків» різних розмірів, які перетинають орбіту Землі, а отже, теоретично здатні врізатися в нас, безліч. Це одна з причин, що змушує вчених всіх країн докладно вивчати рух астероїдів.
Основні відомості про орбіти найбільших з них було отримано багато десятиліть тому. На щастя, серед них немає кандидатів на зіткнення з нашою планетою в найближчі кілька мільйонів років.
Цього, на жаль, не скажеш про більш дрібних космічних тіл розміром від сотні метрів і менше. Незважаючи на те що кількість відкритих астероїдів наближається до мільйона, астрономи постійно виявляють нові й нові. До того ж пояс астероїдів – досить «перенаселений райончик» Сонячної системи. Зіткнення їх один з одним запросто можуть різко змінити орбіту щодо невеликої скелі, як з пращі, направивши її в одну з планет.
Планети скарбів
Однак, схоже, що короткі дані про рух астероїдів з часом можуть почати з’являтися в новинах економіки. Останнім часом інтерес до їх вивчення зумовлене планами (поки, щоправда, вельми далекими) на розроблення їх у майбутньому як родовищ корисних копалин.
Так приблизно підраховано, що в надрах Ероса міститься рідкоземельних металів у кілька разів більше, ніж здобула і використовувала за всю свою історію людська цивілізація.
Однак для гіпотетичної розробки покладів золота і платини на поверхні космічного тіла бажано, щоб там була хоч невелика сила тяжіння. Цим якістю володіють лише найбільші астероїди. І їх рух і стабільна, майже кругова орбіта роблять, наприклад, Цереру і Весту, першими кандидатами на освоєння. Не виключено, що через пару-трійку сотень років на Ерос будуть літати молоді пари у весільну подорож, недарма ж таку назву їй придумали…
