Ті, кого цікавить, хто сказав: “Буття визначає свідомість”, напевно не знайомі з філософією Карла Маркса – мабуть, одного з найбільш неоднозначних мислителів в історії людства. Про його розумінні буття, політики й філософії ми трохи розповімо в цій статті.
Мислення зазвичай ставиться до ідеї істоти, що усвідомлює саме себе. Подібною здатністю володіє лише людина. Тим не менш фраза “Буття визначає свідомість” прекрасно ілюструє філософські погляди самого Маркса, який вважав мислення вторинним по відношенню до матеріальної реальності.
Свідомість за Марксом
Для Маркса воно описує політичне почуття особистості людини. Тобто, буквально описує усвідомлення людиною політики і своєї ролі в ній. Для Маркса справжня мислення було пов’язано з розумінням своєї істинної позиції в історії. Якщо Гегель бачив Бога як основу людського розуму, то Маркс замінив його простий політичною економією.
У XX столітті багато громадські рухи та інтелектуали розвинули це марксистське розуміння розуму.
Хибне свідомість
На думку Маркса, мислення людини завжди було політичним, оскільки воно завжди було результатом політико-економічних обставин. Те, що людина думає про життя, влади і про себе, є продуктом ідеологічних сил.
На думку Маркса, ідеології пояснюють і виправдовують нинішній розподіл багатства і влади в суспільстві. В товариствах з нерівним розподілом соціальних благ ці нерівності представлені як прийнятні, доброчесні, неминучі і т. д. Таким чином, ідеології приводять людей до визнання статус-кво. Підлеглі люди вірять у своє підпорядкування: селяни беруть правильність існування аристократії, фабричні робітники погоджуються з світоглядом капіталістів, а споживачі не оскаржують владу корпорацій. Ця віра у власне підпорядкування, здійснюване через ідеологію, для Маркса є помилковим свідомістю.
Тобто умови нерівності створюють ідеології, які вводять людей в оману про їх справжні устремління, цінностях і цілях. Так, наприклад, Маркс вважав, що робітничий клас був обманутий націоналізмом, організованою релігією й іншими формами “опіуму для народу”. Ці ідеологічні конструкції заважають людям зрозуміти, що саме вони виробляють багатство, а значить, саме вони і заслуговують право ним володіти.
Роль політекономії
“Буття визначає свідомість”, – автор “Капіталу”, кажучи це, мав на увазі своє власне розуміння людського мислення, яке в його уявленні було тісно пов’язане з політикою і економікою. Для Маркса воно є відображенням політичної економії. Помисли людини, як правило, визначаються його політичними та економічними обставинами. Маркс писав, що не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх соціальне буття визначає їх свідомість.
Можливо, найбільшим внеском філософа в сучасну думку є його всебічне дослідження ролі ідеології або того, як соціальне буття визначає світосприйняття, яке призводить до певних (здебільшого несвідомим) систем переконань і цінностей в залежності від конкретної економічної інфраструктури, залежить від поточної епохи. З марксистської точки зору всі культурні артефакти – релігійні системи, філософські позиції, етичні цінності – є, природно, продуктами мислення і як такі схильні цим ідеологічним впливам.
Свідомість та соціальні руху
Багато громадські рухи вільно трактували уявлення Маркса про мислення. Багато хто вважає, що воно має на увазі пошук дійсного історичного шляху, на відміну від пропаганди, яку поширюють правлячі еліти. До прмеру, феміністський рух говорило про підвищення свідомості, а багато південноафриканські активісти називають себе частиною Руху Чорного Свідомості, яке закликає чорношкірих слідувати своїй «істинній» політичної траєкторії (на противагу ідеям, викладеним, наприклад, режимом апартеїду). В останньому прикладі для багатьох південноафриканських чорношкірих воно означало відмову від расистських уявлень про негрів, відмова від білого правління і відновлення власної національної ідентичності, історії та влади. До чого все це призвело, ми можемо бачити на прикладі сучасних ПАР і Зімбабве.
Роль політики
У політично зарядженому почуття, стаючи «політично свідомими», люди, за Марксом, пробуджують свою справжню політичну роль, свою справжню ідентичність. Робочі класи почнуть усвідомлювати себе як суб’єкти історії – вони будуть об’єднуватися і ділитися продуктами своєї праці. За Марксом, це були їх історична роль і право. Для багатьох афроамериканців «свідомість» означало самоідентифікацію і дискредитацію форм панування білих, у тому числі тих, які були интернализованы неграми.
Відповідно до марксизму, у чорної жінки немає власного мислення, тому що вона в цілому підтримує систему, якою управляють білі чоловіки-капіталісти. Якщо б вона стала політично свідомою, вона мислила б інакше, або ж ні? Яке повинно бути її справжнє мислення? У цьому одна з головних проблем фрази «Буття визначає свідомість».
Сучасні ліві і проблема свідомості
Багато марксисти, феміністки, афроамериканці та інші ліві перестали стверджувати, що існує одна істинна форма мислення. Замість цього, зберігаючи при цьому відчуття, що правлячий клас увічнює домінуючу ідеологію і нібито шкодить іншим класам, багато ліві зараз займають більш ліберальну і толерантну позицію, визнаючи за іншими деяку правоту.
“Буття визначає свідомість” – що це значить?
Як і у всіх філософів, визначення людського розуму має вирішальне значення для Маркса. Свідомість – це те, як людина визначає себе. Маркс запозичує цю ідею у свого вчителя Гегеля, який стверджував, що свідомість – це постійний процес, званий діалектикою між опозиціями (теза і антитеза). Для Маркса цей процес є економічним і відбувається між тими, хто має гроші і владу, і тими, хто позбавлений цього. Цей економічний детермінізм визначає історію, боротьбу і людське мислення.
Для Маркса індивідуальне свідомість – це те, що не можна відокремити від свого класу або соціально-економічної групи. Маркс стверджує, що всю історію можна розглядати як класову боротьбу, засновану на володіння багатством. В результаті мислення людей насправді є свідомістю їх соціальної групи.
Мислення людини, на думку автора висловлювання “Буття визначає свідомість”, повністю залежить від того, до якої соціальної групи він належить. Людина, народжена в нижчих класах, на думку Маркса, мислить, як люди його класу, на відміну від іншої людини, є представником більш високого класу.
Таким чином, це не індивідуалізоване і ізольоване свідомість людей, яка визначає їх існування і почуття власної гідності, а соціальне існування, засноване на соціально-економічній реальності. Воно визначає їх “думання” і наділяє почуттям власної гідності. Для Маркса історія – це еволюція відносин між тими групами, у яких є багатство, і тими, хто його позбавлений.
А правда, як завжди, посередині
Концепція людської свідомості в абстрактному плані, як пасивний продукт буття, походить від предмарксистской філософії і однозначно відкидається Марксом. Діалектика наполягає на постійному зміні реальності, і її прихильники також наполягають на тому, що речі і процеси реагують один на одного, а значить, є взаємопов’язаними. Буття визначає свідомість, але може бути і навпаки: хорошими прикладами є французькі, російські та інші революції, в яких людська дія змінило фундаментальну основу економіки. Вони стали можливими завдяки досягненням матеріальних сил, але могли відбутися тільки завдяки дії людини, що, в свою чергу, залежало від його ідеологічної переконаності. Відповідно, буття і свідомість взаємозалежні і однаково визначають один одного. На практиці ми не можемо відокремити одне від іншого – вони можуть бути розділені тільки абстрактно.
Таким чином, наполягання на первинність буття не виключає і не применшує ролі мислення. Це означає, що свідомість можна розуміти тільки як ставлення до матеріального світу: воно зберігає певну автономію, але в більш широких межах, від яких воно в кінцевому рахунку залежить.
