Дискусія про правовий статус
Як вже було сказано вище, питання про те, чи є Будапештський меморандум 1994 року обов’язковим для виконання його сторонами, Україною і Росією розуміється по-різному.
На думку В. Рябцева, який брав участь у підготовці цього документа з української сторони, про його ратифікації в 1994 році не йшло, так як в самому тексті вже сказано, що він набуває юридичну силу з дати його підписання. В той час переважало розуміння того, що меморандум – це міжнародний договір, який передбачає безумовне виконання його положень країнами-учасницями.
Як вважає Ст. Рябцев, інший підхід Російської Федерації до питання про статус меморандуму чітко проявився в 2003 році, коли стався конфлікт, пов’язаний з островом Тузла. Тоді Росією в Керченській протоці була споруджена дамба до цього острова. На думку аналітиків, це робилося з метою чинити тиск на Україну, щоб врегулювати статус Азовського моря, а також Керченської протоки.
Подальше з’ясування статусу
В силу неясності питання про значення і обов’язковості виконання Будапештського меморандуму в 2009 році представниками української сторони було запропоновано скликати конференцію, яка має міжнародний характер, з метою підготовки договору, гарантуватиме Україні безпеку, і заміни їм наявного меморандуму. До участі в цьому заході пропонувалося залучити ті країни, які підписали попередній договір, та інших значущих гравців великої політики.
У 2010 році проходила оглядова конференція, присвячена питанням виконання Договору про нерозповсюдження. На думку представників української сторони, з дискусій, які велися в рамках роботи одного з підкомітетів, стало зрозумілим, що тільки ті договори, які пройшли ратифікацію державами, їх підписали, слід вважати обов’язковими для виконання. Що стосується Ст. Рябцева, то він висловлює свою незгоду з цією трактуванням.
