Будапештський меморандум 1994 року: основні тези

На сьогоднішній день відносини між колись близькими братніми республіками Україною і Росією є досить складними і напруженими. Особливо вони загострилися після того, як навесні 2014 року відбулося приєднання Криму до Росії та створення двох самопроголошених республік – Луганської і Донецької. У зв’язку з цими подіями Україна і представники інших країн звинувачують Росію в невиконанні Будапештського меморандуму 1994 року. Саме про це і піде мова в нашій статті.

Сутність меморандуму

Розглянемо, в чому полягає суть Будапештського меморандуму 1994 року. Цей документ стосується гарантій безпеки України у зв’язку з тим, що вона приєдналася до участі у договорі, що передбачає нерозповсюдження ядерної зброї (далі – Договір про нерозповсюдження). Даний договір вступив в силу 5.03.1970 р., його учасники – майже всі держави, які є незалежними. Не підписаний цей договір Ізраїлем, Північною Кореєю, Індією та Пакистаном.

Будапештський меморандум – це міждержавний акт, який гарантує дотримання положень зазначеного вище договору та ряду інших документів про незастосування ядерної зброї проти України як держави, що не володіє ядерною зброєю. Хто є учасником даного договору? Будапештський меморандум підписали 5.12.1994 р. лідери України, Сполучених Штатів, Росії та Сполученого Королівства.

Набуття чинності

Що стосується дати набрання меморандуму чинності, то на сьогоднішній день це питання є дискусійним. З одного боку, в документі прямо визначено початок його дії, це момент його підписання. З іншого боку, Росія заперечує проти цього, адже для вступу його в силу має відбутися ратифікація Будапештського меморандуму в російському парламенті. Тому РФ вважає цей акт юридично неспроможним.

На відміну від зазначених вище чотирьох держав, Китай і Франція (ядерні держави), учасники Договору про нерозповсюдження, не підписали Будапештський меморандум 1994 року. Але при цьому вони зробили заяви про те, що надають гарантії, аналогічні тим, що в ньому викладені.

Основні положення

До підписання Будапештського меморандуму Україна взяла на себе зобов’язання по видаленню всього наявного у неї ядерної зброї, зробивши це у визначені терміни. США, Англія і Росія, у свою чергу, взяли на себе такі обов’язки, як:

Повага суверенних прав, незалежності та українських кордонів, відповідних закріпленим у Гельсінському угоду 1975 року.

Утримання від погроз силового впливу, а також від його застосування проти цілісності території і незалежності України в політичному відношенні. Незастосування будь-яких видів озброєнь проти цієї країни, за винятком потреб самооборони, інших цілей, відповідають Статуту ООН.

Утримання від примусу економічними засобами, яке спрямоване на підпорядкування своїм інтересам здійснення Україною суверенних прав і забезпечення собі тим самим різного роду переваг.

Прагнення до негайного здійснення з боку Радбезу ООН дій, що мають на меті надати Україні (як державі, що не має ядерної зброї) допомогу у тому випадку, якщо вона виявиться жертвою агресії іди ж об’єктом загрози такої агресії, що передбачає застосування ядерних озброєнь.

Незастосування ядерної зброї до України як до держави, що бере участь в договорі про його нерозповсюдження і не має його. Винятком є випадки, коли станеться напад на них самих, на їх (залежну від них) територію, збройні сили, сили союзників спільно з державою, що має ядерну зброю.

Дискусія про правовий статус

Як вже було сказано вище, питання про те, чи є Будапештський меморандум 1994 року обов’язковим для виконання його сторонами, Україною і Росією розуміється по-різному.

На думку В. Рябцева, який брав участь у підготовці цього документа з української сторони, про його ратифікації в 1994 році не йшло, так як в самому тексті вже сказано, що він набуває юридичну силу з дати його підписання. В той час переважало розуміння того, що меморандум – це міжнародний договір, який передбачає безумовне виконання його положень країнами-учасницями.

Як вважає Ст. Рябцев, інший підхід Російської Федерації до питання про статус меморандуму чітко проявився в 2003 році, коли стався конфлікт, пов’язаний з островом Тузла. Тоді Росією в Керченській протоці була споруджена дамба до цього острова. На думку аналітиків, це робилося з метою чинити тиск на Україну, щоб врегулювати статус Азовського моря, а також Керченської протоки.

Подальше з’ясування статусу

В силу неясності питання про значення і обов’язковості виконання Будапештського меморандуму в 2009 році представниками української сторони було запропоновано скликати конференцію, яка має міжнародний характер, з метою підготовки договору, гарантуватиме Україні безпеку, і заміни їм наявного меморандуму. До участі в цьому заході пропонувалося залучити ті країни, які підписали попередній договір, та інших значущих гравців великої політики.

У 2010 році проходила оглядова конференція, присвячена питанням виконання Договору про нерозповсюдження. На думку представників української сторони, з дискусій, які велися в рамках роботи одного з підкомітетів, стало зрозумілим, що тільки ті договори, які пройшли ратифікацію державами, їх підписали, слід вважати обов’язковими для виконання. Що стосується Ст. Рябцева, то він висловлює свою незгоду з цією трактуванням.

Дотримання меморандуму в ході кримських подій

1.03.2014 р. президентом РФ Ст. Ст. Путіним у зв’язку з кризовими подіями в Криму від Ради Федерації було отримано дозвіл на застосування на українській території російських збройних сил. В якості обґрунтування цих дій висувалася склалася екстраординарна ситуація, яка загрожувала життю проживають там наших співвітчизників, а також військових, які там знаходяться у повній відповідності з міжнародною угодою.

З метою зберегти мирну обстановку під час проведення референдуму про приєднання до Росії Криму силам самооборони була надана підтримка російськими військовослужбовцями в блокуванні українських підрозділів.

Незважаючи на те що, як пізніше коментував ситуацію В. о. Путін, Росія була готова до вельми несприятливого розвитку події, в тому числі і до приведення в стан готовності ядерних сил (хоч і виходила з того, що цього не станеться), в дійсності не було зроблено жодного пострілу, що не дозволяє говорити про те, що Росія порушила Будапештський меморандум.

Меморандум і конфлікт в Донбасі

Після того як в квітні 2014 р. у східній частині України вибухнув конфлікт між її збройними силами та повстанськими загонами (у лавах яких були в основному прихильники двох самопроголошених республік – Луганської і Донецької), Росію знову звинуватили в тому, що нею порушений Будапештський меморандум.

США, Україна, деякі інші держави пред’являють їй претензії в тому, що на боці повстанців воюють бійці регулярної Російської армії, здійснюється поставка зброї і фінансова підтримка. Російське керівництво заперечує наведені факти, за якими на сьогоднішній день жодних доказів цих звинувачень міжнародному співтовариству не пред’явлено. Незважаючи на це, українська Верховна рада 27.01.2015 р. назвала РФ державою, що є агресором.

Думку Лаврова

1.05.2015 р. на конференції, яка здійснювала огляд дій Договору про нерозповсюдження, представником МЗС РФ було заявлено, що Україна втратила територіальну цілісність у результаті тих складних процесів, що відбулися всередині неї. Росія ж при цьому не була зв’язана жодними зобов’язаннями з примусу частин України залишитися у складі цієї країни в противагу волі більшості живих людей.

Пізніше С. Лавров, міністр закордонних справ РФ, сказав, що Росія не порушувала положень Будапештського меморандуму. Адже єдиним зобов’язанням Росії, включених в цей документ, є зобов’язання про незастосування до України ядерної зброї і загрози його застосовувати. Ніякої загрози, ніякого застосування ядерної зброї Росією не було здійснено.

Позиція української влади

Як вважає українська сторона, російська політика в Криму і на Донбасі проводиться з порушенням положень Будапештського меморандуму. 1.03.2014 р. представник України в ООН Ю. Сергєєв зазначив, що одностайне схвалення Радою Федерації РФ застосування у Криму військової сили у відповідь на запит президента Ст. Ст. Путіна є свідченням того, що Росія не виконує свої зобов’язання. Адже у відповідності з ними вона повинна утримуватися від застосування сили або загрози силою до територіальної цілісності України як однієї з держав-гарантів.

5.12.2015 р. був тоді секретарем українського РНБО А. Турчинов сказав, що було безглуздим роззброювати Україну, і звинуватив західні країни в невиконанні меморандуму. Як приклад, він привів їх відмову поставити Україні летальна зброю.

Позиція Росії

Росією на офіційному рівні відкидаються всі звинувачення в порушенні Будапештського меморандуму. 4.03.2014 р. президент РФ Ст. Ст. Путін висловив думку про те, що якщо події, пов’язані з Евромайданом, кваліфікувати як революційні, то з цього випливає, що на території України утворилася нова держава, щодо якого у Росії немає ніяких договірних зобов’язань.

19.03.2014 р. з боку МЗС Росії прозвучало звинувачення в порушенні положень меморандуму Сполученими Штатами та Європейським союзом, які під час Евромайдана виступили на підтримку опозиції. Зокрема, ними були висловлені погрози введення санкцій проти української влади. Все це, на думку відомства, мало виражену спрямованість проти суверенітету і політичної незалежності країни.

Як вже було сказано вище, російською стороною підкреслюється той факт, що у РФ не було зобов’язань примушувати місцеве населення залишатися у складі України проти його волі, тим більше що не тільки не було застосовано ядерну зброю, але і не було зроблено жодного пострілу під час Кримських подій. Таким чином, говорити про порушення Будапештського меморандуму Росією не доводиться.