“Бременські музиканти”: про автора і про найвідомішою інтерпретації твору – радянському мультфільмі-мюзиклі 1969 року випуску

Незважаючи на те, що в дитинстві всі хоч раз так дивилися мальований однойменний мультфільм радянської кіностудії «Союзмультфільм» і навіть пам’ятає уривками пісеньки з цього знаменитого мультика, саму казку, з’явилася прообразом для мультфільму, читали небагато. А казку написали, між іншим, знамениті брати Грімм. Так, саме вони були авторами «Бременських музикантів», тільки от від початкового варіанту в інтерпретації радянських мультиплікаторів залишився лише набір домашніх тварин, доповнений прибившимся до них звідкись (історія про це замовчує) людиною на прізвисько Трубадур. А про початковому сенсі згадується лише побіжно, та й то не в рядок. Будемо розбиратися.

Початковий варіант

Варіант споконвічних авторів казки «Бременські музиканти» чим-те схожа на нашому російському народному «Терему мухи». Тільки в «Теремку мухи» летіла муха повз горщика, та залишилася в ньому жити. Потім по одному повз пробігали інші тварини і, після чергового короткого діалогу, залишалися жити в цьому своєрідному теремку. Кінець, правда, у казки був плачевний. Ведмідь не вліз в горщик, а сів зверху і наробив всім жителям своєрідного казкового «теремка» шереху.

Тут же почало майже ідентичне. Осла выпинал за паркан за його старість і неповороткість колишній господар, і той, недовго думаючи, подався в місто Бремен, щоб стати музикантом (навіщо і чому він тяжів до кар’єри музиканта – замовчується). По дорозі до нього пристають інші тварини, яких господарі вигнали, а півневі так і зовсім загрожувало відрубування голови з нагоди приїзду гостей. Йдучи через ліс, вони виявили хатину з розбійниками.

Нагромадившись один на одного, звірі вже кричали на все горло кожен по-своєму і розполохали розбійників. Після один, правда, спробував повернутися, але його по черзі в темряві подряпали, вкусили, лягнули і крикнули вухо «Кукареку!», після чого розбійники назавжди покинули це прокляте місце. А звірі нібито стали жити в цьому будиночку та поживати, і горя не знати.

Правда, залишається кілька так і не розкритих питань:

  • Що вони там їли після того, як зжерли все, що було на столі у розбійників?
  • Що за щастя жити в голоді посеред лісу?
  • З чого вони звуться «музикантами», якщо вони так і не дійшли до Бремена і єдине, що вони вміють, це кричати по-свійськи на все горло. Виходить, всі звірі навколо музиканти?
  • Все ж доводиться засумніватися, що в хатині посеред лісу жили саме «розбійники». Може, це були цілком мирні жителі, звідки звірам в цьому розбиратися?
  • Ну да ладно. Що є, то є. Залишається тільки гадати, що автори «Бременських музикантів» курили в той час, як придумували свої казки.

    Однойменний мультиплікаційний мюзикл від студії «Союзмультфільм»

    По всій видимості, мультик замислювався радянськими авторами «Бременських музикантів» як якесь продовження історії, написаної братами Грімм. Тут тварини вже щосили оволоділи музичними інструментами. Мабуть, голод і нужда все ж вигнали бідних тварин з лісової хатини і змусили їх повернутися до початкової мети подорожі. Де-то (знову, мабуть, по дорозі все в той же славний місто Бремен) вони підчепили ще і людини – бравого хлопця на прізвисько «Трубадур». Це саме прізвисько, оскільки ніяка мама не була б настільки креативної, щоб назвати дитину таким своєрідним ім’ям.

    Незрозуміло, вигнав чи юнака господар, збиралися йому відрубати голову або просто звільнили з роботи, але він конкретно став душею компанії і, як ми припускаємо, за сумісництвом – керівником вокально-інструментального ансамблю.

    Так сталося, що керівнику ВІА «Бременські музиканти» Трубадуру пощастило закохатися в місцеву принцесу в платтячку з коротюсеньким подолом, і за допомогою компанії йому вдається проникнути в палац і побачитися з коханою. Після «пісенних виливів» принцеса звалила з палацу, щоб, по всій видимості, жити з «музикантами» та їх вокально-інструментальним керівником в їхній хатині в лісі.

    Паралелі з початковим варіантом в мультиплікаційному мюзиклі від “Союзмультфільму”

    Єдиний раз, коли в мультику сталося щось схоже з казкою, це момент, коли ВІА «Бременські музиканти» вигнали, знову ж таки, хатини в лісі мультяшних Віцина, Нікуліна і Моргунова. Там їм довелося-таки видертися один на одного. І все. Більше збігів – ніяких абсолютно. Тільки найменування домашніх тварин за списком.

    «Невбивані» ні часом, ні зміною політичного курсу пісні

    Пісні реально опинилися довговічними. Без серенади Трубадура по сей день не обходиться жоден поважаючий себе DVD диск караоке. Так і в караоке-барах ні-ні, та й співають пісеньки з цього життєстійкого і шанованого донині мультфільму. Звідси виникає питання, хто ж був автором пісень «Бременських музикантів»?

    Музику до пісень писав відомий радянський композитор Геннадій Гладков. Вірші складати довірили не менш відомому діячеві культури Юрію Энтину. Виконував ж всі пісні від і до (крім партій невиразного короля і невгамовної принцеси) Олег Анофріев. Вийшло це у них просто чудово. Самі чули.

    Хто був автором радянської версії?

    Дійсно, хто був автором «Бременських музикантів», хто написав сценарій до гучної і так надовго і міцно засіла в душу громадян радянської інтерпретації однойменної казки?

    На посаду «придумывателя» цієї відповідальної версії призначили Василя Ліванова і, знову ж таки, Юрія Ентіна, оскільки його вірші виявилися чи не єдиними текстами, які вимовляються героями в цих пригодах.

    На фото нижче – Василь Ліванов і Геннадій Гладков.

    Висновок

    І ось тепер, коли ми всі знаємо про те, хто, як і коли написав початкову версію і брав участь у створенні мультфільму, можна зі спокійною душею переглянути його знову. Приємного перегляду!