Характеристика
Вище згадувалося, що конструктори отримали завдання спроектувати танк в сорок п’ять тонн, тим не менш готове виріб мав бойову масу в п’ятдесят сім тонн. Важкий танк за класифікацією, розрахований на п’ять осіб, за роки служби (а їх всього лише три) він був випущений в розмірі більш ніж тисяча триста примірників. А масштаби його вражали: більше шести метрів у довжину (і ще два з невеликим – 88-міліметрова гармата), майже чотири – ширина, три – висота. Чималенька махіна! Та ще й вражає ціль на відстані до двох кілометрів! «Тиграм» не було потреби під’їжджати до супротивника впритул, щоб розстріляти його, як це робили інші танки. По прямой хорошій дорозі “Тигр” міг розвивати швидкість до сорока чотирьох кілометрів на годину (вдвічі повільніше він їхав по бездоріжжю). Один такий танк обходився Німеччини в кілька разів дорожче будь-якого іншого більш раннього виробництва (ну і менш потужного, звичайно ж). Згодом на базі “Тигрів” переобладнувалися і інші машини.
Перше використання
Вперше новенькі “Тигри” вийшли в бій в сорок другому році – на станції Мга, що під Ленінградом. Бойове хрещення для них виявилося, м’яко кажучи, невдалим – до мокрою і брудною російської дорозі стояло саме початок вересня, очевидно, йшли дощі і землю “розвезло”) німецькі машини були не готові. Почалися раптові поломки, танки стали глухнути. Потрібен терміновий ремонт з урахуванням специфіки радянського бездоріжжя.
Наступні битви (втім, вони відбулися вже взимку, коли лежали щільний шар снігу і кірка льоду) були для німецьких танків більш вдалими, хоча і тут вони примудрилися допустити прикру помилку – дозволили нашим військам захопити один з “Тигрів” з усім обладнанням і навіть паспортом. Надалі “Тигри” брали участь в боях під Харковом, на Курській дузі, біля Вітебська, Мінська і в інших битвах; крім того, застосовувалися “Тигри” та на інших територіях, де йшли військові дії. До теперішнього часу в музеях світу збереглося сім примірників найпотужнішої німецької машини.
