Музичне мистецтво Західної Європи особливо активно почало розвиватися в XI столітті у зв’язку з винаходом нотної писемності. Запис нотного тексту, а не заучування музичних творів напам’ять дозволило композиторам залишати свої імена в історії. І все ж потрібно якийсь час, щоб в історії з’явилися по-справжньому геніальні композитори, музика яких не втратила актуальності й досі. Одним з таких яскравих світанків в музичному мистецтві стала епоха бароко.
Взагалі, слово “бароко” у перекладі з італійського означає “химерний”, “дивний”. Як художній напрям бароко було поширене в усіх видах мистецтва – живопису, архітектурі, скульптурі, літературі і, звичайно, в музиці XVII-XVIII століть. Для цього художнього напряму було характерно наявність великої кількості прикрас, які часом буквально не давали розгледіти сенс.
Художній напрям у музиці
Музика – той вид мистецтва, який постраждав від прикрас і перевантаженість ними найменше, і все ж вони мали місце бути, це було особливістю музики бароко: всілякі трелі, мелизмы та інші мелодичні прикраси. Музика пізнавана, наприклад, яскраві концерти Антоніо Вівальді – “Пори року”.
Одним з показників стилю бароко був пошук нового в музиці. Ще не був сформований повноцінний оркестр, шуканнями композиторів були поєднання самих різних тембрів. Ще не були встановлені правила і норми гармонії (це заслуга більш пізнього періоду – віденського класицизму). Ще не були створені і відточені відомі нині жанри, для деяких з них епоха бароко стала зорею існування. Які ж з’явилися в музиці бароко жанри?
Опера епохи бароко
Одним з таких з’явилися в епоху бароко жанрів стала опера. Спочатку опера планувалася як відродження античної трагедії. Ініціатором створення стали музиканти, які входили у Флорентійську камерату. Одним з найвідоміших представників камерати став Якопо Пері, написав першу дійшла до нас оперу “Еврідіка”. Як відродження трагедії вона написана на античний сюжет.
В результаті розвитку опери в Італії почали виникати різні школи, найбільш яскравими з них були римська, флорентійська і неаполітанська, в останній народилося дивно красиве мистецтво співу bel canto, яке і донині вважається еталоном вокального виконання в музиці. На жаль, краса співу і віртуозність арій придбали більшу популярність, ніж драма в опері, глядачі йшли насолодитися музикою, але не зрозуміти сенс і драматургію. Це стало однією з найбільших проблем італійської опери, яка, до речі, називала “серйозної” (opera-seria).
Єдиний композитор, якому вдалося подолати дану проблему, – Клаудіо Монтеверді. Його опери поєднували в собі традиції всіх трьох італійських шкіл, він вніс в оперу реалізм, випередивши свій час. На жаль, молодий жанр ще не був готовий до реалізму. Попереду оперу чекав довгий шлях розвитку.
Інструментальна музика епохи бароко
Інструментальні ансамблі епохи бароко відрізняються своєю різноманітністю. Будь-яких норм по поєднанню тембрів ще не було виявлено. До того ж ще далеко не всі музичні інструменти придбали сучасний вигляд, а деякі і зовсім не існували. Удосконалювалися і навички гри на них – настільки, що багато інструменти набули значення концертних.
Одним із важливих інструментів епохи був орган. У Західній Європі він був тісно пов’язаний з релігією – католицька церква використовує цей музичний інструмент під час служб.
В епоху бароко виконання на цьому інструменті набуває концертний характер. З’являються видатні виконавці, яких люди просто приходять послухати. Особливо це було виражено в Німеччині – там сформувалося 2 протилежних школи органної гри: північна і південна. Південна школа спиралася на традиції поліфонії строго стилю, відомим представником школи був Пахельбель. Поліфонія була особливим показником стилю бароко в музиці. У більш пізні епохи вона не буде виражена так яскраво. Північна ж відрізнялася куди більшою свободою і віртуозністю виконання, відомих представників було більше: Букстехуде, Рейнкин, Бем.
Як не дивно, ще одним музичним інструментом, який вийшов на концертний рівень, став клавесин. Можливості цього музичного інструменту були обмежені: інструмент, що став попередником фортепіано, мав інший пристрій. Струни при натисканні клавіш защипувалися спеціальними гачками, звук швидко згасав. Було неможливо домогтися тривалого звучання звуків. При цьому з інструменту не можна було витягнути звуки різної гучності, що не давало урізноманітнити музику динамічними відтінками.
На розвиток виконавських навичок вплинула доступність інструменту і можливість поставити його будинку (що, наприклад, не було можливим у випадку з органом). Школи гри на цьому інструменті виникають в різних країнах – в Англії, у Франції (яскравими представниками цієї країни були Франсуа Куперен і Жан-Філіп Рамо).
Як звучав цей інструмент, можна почути у виконанні концерту для клавесина з оркестром Йоганна Себастьяна Баха.
Значні досягнення були і в скрипкової та ансамблевої музики епохи бароко. Скрипка придбала свій зовнішній вигляд лише в XVI столітті. За століття інструмент досяг небаченої популярності. З одного боку, скрипка і подібні струнно-смичкові інструменти мали дивовижними ансамблевими властивостями, гармонійно поєднуючись один з одним.
При цьому поєднання тембрів були часом дуже цікавими, ансамблевої музики був популярний жанр concerto grosso – “великий концерт”. Яскравим представником епохи бароко, який писав у цьому жанрі, був Арканджело Кореллі. Концерт – змагальний жанр, в “великому концерті” групи інструментів змагалися між собою.
Арканджело Кореллі, Різдвяний концерт
З іншого боку, інструмент мав і широкими сольними можливостями. Видатний композитор в музиці Бароко Антоніо Вівальді – саме для цього інструменту написав “Пори року”. Вівальді став творцем сольного інструментального концерту.
Антоніо Вівальді та Арканджело Кореллі
Найвідомішими представниками епохи Бароко стали Йоганн Себастьян Бах і Георг Фрідріх Гендель.
Георг Фрідріх Гендель
1685-1759
Один з видатних композиторів в музиці бароко. Народився в Німеччині, але в зв’язку з труднощами в економічному розвитку країни і непростим становищем музиканта (в ті далекі часи музиканти вважалися ремісниками, не існувало розподілу між виконавцями та композиторами, будь-який музикант повинен був вміти і скласти твір, та імпровізувати, а повагою професія не користувалася) Гендель залишив батьківщину і відправився в Англію. Багато працював у жанрі opera-seria, але невдачі, пов’язані з недоліками самого жанру, змусили композитора звернутися до іншого великому вокальному жанру – ораторії.
В результаті композитор написав кілька видатних ораторій, однією з яких стала ораторія “Самсон”.
Ораторія “Самсон”
Одне з видатних творів Генделя. Саме ораторія, не опера змогла втілити всі ідеї композитора. Але все життя композитор працював у жанрі опери, і її вплив також помітно в ораторії. Гострота конфлікту між Самсоном і Далилой, індивідуальна музична характеристика персонажів не типова для жанру. До того ж в “Самсоні” занадто багато дійових осіб для ораторії, в основному в цьому жанрі місце приділялося хорам.
Йоганн Себастьян Бах
1685-1750
Видатний німецький композитор епохи бароко. На відміну від Генделя, Бах все життя прожив у Німеччині. Йоганн Себастьян був також видатним органістом, клавесиніст, педагогом. За своє життя композитор написав величезну кількість творів, творив у всіх жанрах, крім опери.
Органне творчість Баха
Йоганн Себастьян Бах був видатним органістом. В органному творчості з’явилося перше циклічний твір композитора, що отримав назву “Малий цикл Баха”. У цьому циклі композитор поєднав особливості і північної, і південної органних шкіл Німеччини. Цикл включає в себе 2 твори: перше – імпровізаційного характеру (токата, фантазія або прелюдія), друге – поліфонічне (фуга). Одна з найвідоміших таких творів – токата і фуга ре мінор.
Клавирное творчість Баха
Коли Бах служив в Кетені, у нього не було можливості займатися на органі. У цей період увагу композитора переключилася на клавесин. Він переніс свій “малий цикл” на цей інструмент. При цьому композитор в клавирном творчості затвердив рівномірно-темперований стрій у двох томах Добре темперованого клавіру.
Йоганн Себастьян Бах. Добре темперований клавір. Том 1. Прелюдія і фуга соль мінор.
Вокально-інструментальне творчість Баха
У вокально-інструментальному творчості Бах також був новатором. У всіх своїх творах композитор доводив, що музика – філософський вид мистецтва, що вона здатна нести вічні цінності й відповідати на глобальні питання. Як і Гендель, Бах звертався до жанру ораторії, створивши свій твір “Страсті за Матфеєм”.
Одним з найбільших його творів стала висока меса сі мінор, в якій композитор показав вічну боротьбу добра і зла.
Цікаві факти
Приділимо увагу деяким цікавим фактам з історії:
- Вівальді був священиком, але при цьому він не дуже любив це заняття. Він міг дозволити собі перервати службу, одного разу він покинув службу божу, щоб записати тему фуги. З-за цього у нього виникли серйозні проблеми з католицькою церквою.
- Бах був видатним органістом, йому доводилося багато працювати в церкві. І у нього також було чимало проблем з начальством, наприклад, музиканта звинувачували в тому, що він грав зайві звуки, запрошував до церкви дівчат.
- Одного разу Бах, не маючи грошей на поїздку у Любек, вирушив туди пішки, щоб послухати концерти Букстехуде.
- Бах писав не тільки глибоко філософські музичні твори. Одна з його кантат присвячена чудового напою – кави.
- Коли Баха запитали, як у нього виходить так добре грати, він відповів, що просто натискає на потрібну клавішу в потрібний момент.
- Видатний композитор Йоганн Себастьян не був визнаний як композитор за життя. “Відкрив” його творчість заново Фелікс Мендельсон майже через століття.
- Улюбленим композитором Баха був Вівальді. Вивчивши його творчість, композитор створив не один концерт.
- Гендель, будучи німецьким композитором, більшу частину життя писав італійські опери, ще більш цікаво, що робив він це в Англії…
