Кульмінація тріумфу
Зустрічаючи новий, 1990, рік, “Блакитний вогник” представив публіці новий хіт під назвою “Не плач, Аліса”. Андрій Державін, який написав цю пісню, моментально став популярним разом зі своїм партнером Сергієм наглядати за вогнищем. Це був період небувалої слави і навіть істерії, яка утворилася навколо особистості співака. Збожеволілі шанувальниці чатували Андрія біля його будинку, біля студії звукозапису, просто на вулиці або біля машини.
З тріумфом прийшло й сумна звістка: пісня “Не плач, Аліса” стала останньою спільною роботою Державіна і Кострова. У 1992 році група розпалася і в останній раз виступила на концерті “Пісня року” у 1993 році в знак пам’яті.
Початок сольної кар’єри
У середині 90-х років дороги Андрія і Сергія починають розходитися. Багать займається свої проектом під назвою “Лоліта”, а Державін починає сольну кар’єру, ставши найпопулярнішим співаком того часу. У 1994 році він випускає ще один хіт під назвою “Журавлі”, який також стає для нього пропускним квитком в ряди суддів на дитячому конкурсі “Ранкова зірка”. Паралельно він випускає ще кілька альбомів, серед яких “Кращі пісні”, “Танці на даху” і “Сам по собі”.
