Якщо запитати у недосвідченого людини, які він знає моделі танків американського виробництва, то напевно можна почути у відповідь: М103 і «Абрамс». Першу модель часто порівнювали з радянським важким танком Т10. З цієї причини М103 нерідко згадувався в спеціальній літературі. «Абрамс», як стверджують експерти, є найкращим американським танком. Тим не менше за всю історію танкобудування американськими зброярами було випущено чимало зразків бронетехніки.
Танки, що з’явився в Першу світову, не залишили байдужими конструкторів і військових США. Вже до 1920 року був готовий перший американський танк. Військовими інженерами велися роботи в кількох напрямках: проектувалися легкі, середньотяжкі і тяжкі моделі бойової бронетехніки. Інформацію про пристрій і технічні характеристики деяких моделей американських танків ви знайдете в статті.
М3 «Стюарт»
Являє собою американський легкий танк, створений в 1940 р. Базою для нього послужили «кавалерійський» М1 і легкий М2А4. Місцем для силового відділення стала задня частина корпусу, середня – для бойового та управлінського відділень, носова – для трансмісії і ведучих коліс. Ходова частина представлена чотирма малими попарно сблокированными опорними катками і подрессоренными напрямними колесами. Для виготовлення корпусу і башти використовувалася катанная листова броня. Збірка здійснювалася шляхом зварювання з застосуванням спеціальних заклепок. Танк озброїли 37-міліметровою гарматою, яка працювала в парі з кулеметом калібру 7,62 мм.
Крім того, в даному танку використовувалися три 7,62-міліметрові кулемети, місцем для встановлення яких стала носова частина бронетехніки. Два кулемети були розташовані у бортових відсіків, один – біля водія. Для управління стрільбою з основного танкової гармати і спареного з ним кулемета М3 «Стюарт» обладнали телескопічним прицілом і механічними пристроями для наведення зброї на ціль.
Даний американський танк був базовим. На його основі були спроектовані М3А1 і М3А3. Нові модифікації були з круглими баштами, командирська башточка була відсутня. У пристрої цих танків були спеціальні системи, завдання яких – стабілізувати гармату по вертикалі. М3А3 випускався з 1942 року. На відміну від аналога, три носові кулемета розробники вирішили прибрати. Однак пізніше один залишили в розпорядженні водія танка. Збірка бронетехніки здійснювалася виключно методом зварювання. Дані американські танки Другої світової війни використовувалися розвідувальними підрозділами. У 1943 р. на зміну М3 прийшов танк М5. Чисельність випущених американських танків серії М3 «Стюарт» склала 13,5 тис. одиниць.
ТТХ
- Танк з бойовою масою 12,1 т.
- Загальна довжина – 444,5 см, ширина – 246,5 см, висота – 249 див.
- Екіпаж складався з 4 чоловік.
- Танк комплектувався снарядами чисельністю 103 шт. і патронами – 14 тис. шт.
- Товщина броні в лобовій частині – 4,3 см, вежі – 3,8 див.
- Танк оснастили дизельним двигуном «Гиберсон Т1020М» потужністю 220 кінських сил.
- «Стюарт» рухався з максимальною швидкістю 57 км/ч.
- Показник запасу ходу – 110 км.
«Стюарт» М5
Як стверджують фахівці, в роки Другої світової спостерігався інтенсивний розвиток американських танків. У 1943 р. М3 був замінений на М5 «Стюарт». Як і у попередньої моделі, новий легкий американський танк обладнали 37-міліметровим основним знаряддям і спареним з ним кулеметом калібру 7,62 мм. В носовій частині замість трьох вирішили встановити два кулемети (7,62 мм): один в лобовій частині, другий вмонтували на вежу. Він використовувався як зенітне знаряддя.
У новому американському танку, як і у його попередника, був стабілізатор гармати. Для М5 передбачалася нова силова установка, яка була представлена двома V-образними карбюраторними двигунами з рідинним охолодженням. Зміни торкнулися також конструкції корпусу: лобовий лист посхиляли під великим кутом, а товщину його броні збільшили. Корми також мала трохи змінену конфігурацію. Новий танк мав більш подовжену вежу. Вона оснащувалася не призменными, як в М3, а перископическими приладами спостереження. Промисловість Сполучених Штатів випускала модифікацію М5А1, в якій були спеціальні захисні гусениці екрани. У вежі М5А1 встановлювалася радіостанція. Легкі танки М5 проводилися до 1944 р. протягом року було випущено 6810 одиниць.
М22 «Локаст»
Даний американський танк розробили в 1944 р. Базою для нього стали агрегати і запасні частини легенів М3. М22 має незмінну компонування: передня частина корпусу стала місцем розміщення управлінського відділення, трансмісії і ведучих коліс, середня – бойового відділення, корми – силової установки. Агрегат представлений 6-циліндровим карбюраторним двигуном, в якому передбачено горизонтальне розташування циліндрів. За рахунок такої конструктивної особливості висота корпусу танка значно зменшена. На відміну від М3, вежа у М22 менше. В якості основного знаряддя в «Локаст» використовувалася 37-міліметрова гармата.
Ходова М22 представлена чотирма малими попарно сблокированными опорними катками. Для направляючих коліс був передбачений більший діаметр. Вони подпружинивались амортизатором і були несучими. М22 був з гумометалевою гусеницею з цевочным зачепленням. При необхідності здійснити транспортування танка по повітрю вежу можна було демонтувати. Вона укладалася у фюзеляжі літака.
У Другу світову американські танки М22 використовувалися повітряно-десантними з’єднанням. А саме окремим авіадесантним батальйоном і танковими ротами. З цієї причини М22 «Локаст» ще називали «авіадесантним танком». Американською промисловістю всього було випущено 800 одиниць.
Характеристики
- М22 «Локаст» з бойовою масою 7,2 т.
- Довжина танка – 394 см, ширина – 203 см, висота – 174 див.
- В екіпажі 3 людини.
- Озброєний однією гарматою М6 калібру 37 мм і одним 7,62-міліметрових кулеметом.
- Бойовий комплект представлений снарядами (50 шт.) і патронами (2,500 шт.).
- Товщина лобової броні – 2,54 см, баштової – 3,8 див.
- Танк обладнаний двигуном «Лайкоминг 435-Т» потужністю 162 к. с.
- В годину М22 долав 64 км.
- «Локаст» мав запас ходу 215 км.
М24 «Чаффі»
Випуск даної моделі легкого танка був налагоджений в 1944 році. У Другу світову американські танки М24 використовувалися розвідувальними підрозділами, а саме піхотними і бронетанковими дивізіями, а також повітряно-десантними військами. Незважаючи на те, що у виробництві даної моделі конструктори скористались окремими агрегатами з М3 і М5 (коробкою передач і гидромуфтой), М24 від своїх попередників відрізняється потужністю знаряддя, пристроєм ходової частини і формою зварних вежі та корпусу. Товщина броньових аркушів залишилася колишньою, як і М5.
Проте в «Чаффі» листи по вертикалі нахилені під великим кутом. Бронелисты в кормовій частині даху знімні, а верхній лобовий лист оснащений великим люком. Дану конструкцію розробники передбачили з тією метою, щоб полегшити ремонт в польових умовах. Ходова частина – з п’ятьма опорними катками і індивідуальної торсіонної підвіскою. У вежі встановили 75-міліметрову модифіковану авіаційну гармату і спарений з нею кулемет калібру 7,62 мм. Лобовий лист корпусу містить кульову опору ще для одного 7,62-міліметрового кулемета. Третій – зенітний – кулемет калібру 12,7 мм встановили на дах танка. Точна стрільба з основного знаряддя забезпечувалася гіроскопічним стабілізатором «Вестінгауз». «Чаффі» оснастили двома радіостанціями та танковим переговорним пристроєм.
Про технічні характеристики
- М24 з бойовою масою – 18,4 т.
- Довжина «Чаффі» – 500 см, ширина – 294 см, висота – 277 див.
- В екіпажі розміщувалося до 5 осіб.
- Легкий танк комплектувався снарядами чисельністю 48 штук і патронами – 4 тис.
- Силовий агрегат представлений карбюраторним двигуном «Кадилак Т42» потужністю 110 л. с.
- «Чаффі» рухався з максимальною швидкістю 55 км/ч.
- М24 з запасом ходу – 200 км.
М3 «Грант»
Є середнім американським танком, використовуваним формуються бронетанковими частинами і армійськими з’єднаннями з 1939 року. Конструктивна особливість М3 полягає в трехярусном розташування озброєння. Нижній ярус американські розробники оснастили 75-міліметровим снарядом, для якого передбачався кут наведення по горизонталі в 32 градуси. На другому ярусі була вежа з можливістю здійснювати кругове обертання. Тут же були знаряддя калібру 37 мм і спарений з нею кулемет. Башточку (третій ярус) обладнали кулеметом, пристосованим для ураження наземних, так і повітряних цілей.
У М3 «Грант» використовувалися механічний і гідравлічний приводи. Наведення озброєння у вертикальній площині виконувалося механічно. Танк обладнали перископическими прицілами і призменными приладами спостереження. Вежа і корпус бронетехніки виготовлялися із застосуванням технологій лиття і зварювання. Крім того, складання танка здійснювалася з використанням спеціальних клепок. Як стверджують фахівці, конструктивно М3 «Грант» вийшов не дуже вдалим: броня була недостатньої товщини, сам танк був занадто високим і з невеликою вогневої міццю. Незважаючи на наявність мінусів, промисловість Сполучених Штатів випускала великі серії цих танків.
Виробництво припинили в 1942 році. М3 «Грант» був замінений більш досконалим М4. На базі М3 спроектували 6 модифікацій. Один від одного вони відрізнялися марками силових агрегатів. Також для конкретної модифікації передбачалася своя технологія виготовлення корпусу і башти. Всього з 1939 по 1942 рік промисловість Сполучених Штатів випустила 6258 одиниць М3 «Грант».
Про характеристики М3
- «Грант» мав бойову масу 27 т.
- Довжина танка – 564 см, ширина – 272 см, висота – 312,5 див.
- В екіпажі 7 осіб.
- Боєкомплект представлений 75-міліметровими снарядами в кількості 50 одиниць, 179-ю снарядами калібру 37 мм та набоями (9200 шт.).
- Товщина лобової і баштової броні – 5,7 див.
- Танк обладнаний двигуном «Континенталь R-975 EC» з максимальною потужністю 400 л. с.
- За годину М3 проходив відстані в 39 км
- «Грант» мав запасом ходу 140 км.
М4 «Шерман»
Випуск цієї моделі був налагоджений в 1942 р. На той час в армії Сполучених Штатів М4 використовувався в якості основного танка. У 1943 р. кілька партій виготовлялися на експорт в Англію і Радянський Союз. На відміну від М3, корпус «Шермана» мав іншу конфігурацію. Також в М4 була застосована нова компоновка озброєння. Силова передача залишилася колишньою.
З метою підвищити бойові якості нового танка американськими конструкторами з 1942 по 1943 рік створювалися все нові й нові модифікації М4. Всього на базі «Шермана» спроектували 7 моделей бронетехніки. З них на озброєнні США складалося тільки 4: крім базового варіанту, американською армією використовувалися М4А1, М4А3 і М4А4. У виробництві кожної модифікації застосовувалася своя технологія. Лобові деталі в корпусі в кількості трьох штук були литими. Для їх виготовлення застосовували лиття. Їх з’єднання один з одним виконувалося за допомогою болтів або технології зварювання.
В якості озброєння використовувалася 105-мм гаубиця і дві гармати калібром 75 і 76,2 мм. В М4А3Е2 використовувалася посилена броньовий захист (15,2 см). У роки Другої світової випустили понад 48 тис. М4 «Шерман» різних модифікацій.
М6
Дана модель важкого танка випускалася малими серіями з 1941 по 1942 р. Бронетехніка озброювалася двома спареними гарматами калібрів 76,2 і 37 мм, двома спареними великокаліберними і одним зенітним кулеметом. Ходова частина з 8 малими попарно сблокированными опорними катками і підвіскою містила вертикально розташовані буферні пружини. Базова модель М6 була з литим корпусом, модифікації (М6А1 і М6А2) – зі зварними. М6 і М6А1 оснастили гідромеханічної силовою передачею, М6А2 – електричної. Для танків призначалися вежі, що виготовляються методом лиття.
Намагаючись врівноважити спарену орудийную систему, задню частину вежі конструктори подовжили. Тут же було відведено місце для оглядових приладів, кронштейна для зенітної зброї та командирської башточки. Зовнішня зв’язок підтримувалася з допомогою встановленої радіостанції. На думку фахівців, М6 вийшов конструктивно невдалим: зважаючи великої висоти мав обмежену рухливість. Крім того, озброєння залишало бажати кращого. З цієї причини М6 було зібрано всього 40 одиниць.
Танк мав наступними тактико-технічними характеристиками:
- Бойова маса – 56 т.
- Довжина 142 см, ширина – 306 см, висота – 295 див.
- В екіпажі одного М6 було по 6 чоловік.
- Боєкомплект передбачав 7,62-міліметрові снаряди в кількості 75 штук, снаряди калібру 37 мм – 202 одиниці і патрони – 5700 штук.
- Товщина корпусних броні становила 10 см, баштової – 8,1 див.
- М6 обладнаний карбюраторним двигуном з максимальною потужністю 800 кінських сил.
- М6 розвивав максимальну швидкість до 35 км/год.
- Показник запасу ходу склав 160 км.
Взяти участь в боях цим танків так і не довелося. М6 використовувалися як навчальні.
М26 Pershing
Дана модель класу важких танків на озброєнні Сполучених Штатів з 1944 року. Незважаючи на значну масу (41,5 т), зважаючи незначних бойових характеристик М26 незабаром перекваліфікували в середні танки. Бронетехніка зі зварним корпусом містила катанные листи і фігурні виливки. Днище танка було ночвоподібна форми. Броньові поверхні носової частини виконані під нахилом. Для литий вежі, на якій встановили командирську башточку, оглядові прилади і кронштейн під зенітне знаряддя, характерна витягнута форма. У ходовій частині з індивідуальною торсіонної підвіскою є опорні катки (6 шт).
Силова система представлена 8-циліндровим бензиновим двигуном Ford GAF-V з рідинним охолодженням. Плавний старт бронетехніки став можливий завдяки наявності гідромеханічної трансмісії. Як стверджують фахівці, М26 володів покращеною прохідністю і легко долав пересічену місцевість. В якості основного озброєння в цьому важкому танку використовувалася 90-міліметрова гармата М3. Випущений з неї снаряд мав початкову швидкість 810 м/с. Додаткове озброєння представляли два 7,62-міліметрових і один зенітний калібру 12,7 мм кулемети. За пряме наведення гармати на ціль відповідали перископічні приціли. Стрільба з закритої позиції була можлива завдяки квадранту-угломеру. Кількість випущених М26 склало 1436 одиниць. Для Persing притаманні наступні показники:
- Танк з бойовою масою 41,5 т.
- Довжина М26 – 640 см, ширина – 350 см, висота – 280 див.
- Танк був розрахований на екіпаж з п’яти чоловік.
- У боекомплекте були снаряди (70 шт.) і патрони (5500 шт.).
- Силовий агрегат карбюраторного типу володів максимальною потужністю 500 л. с.
- М26 з запасом ходу 180 км на годину долав дистанцію до 48 км.
Американський танк Т 29
Є експериментальним важким танком Сполучених Штатів, використовуваним у Другу світову. Проектувати цю модель почали в березні 1944 р. Завдання цього американського танка (фото бронетехніки представлено в статті) – чинити опір нацистським бронетанковим з’єднанням. Після бойових дій в Нормандії стало очевидним, що США не має танками, здатними протистояти німецьким «Тиграм» і «Пантерам». Перше рішення, яке набрало військове командування Сполучених Штатів, полягала в тому, щоб перекласифікувати «Паршинг» у важкий. Одночасно створювалася лінійка Т28, Т29 і Т30.
Було заплановано випустити два американських танка – Т29 і Т30. В якості основного озброєння для першої моделі передбачалася 105-міліметрова гармата Т5Е2, для другої – гармата Т7 калібру 155 мм. Американські конструктори планували почати серійний випуск Т29 в 1944 році. Однак розробки затягнулися, і поява першого прототипу американського важкого танка відбулося через два роки після закінчення війни. До того часу потреби в такій бронетехніці вже не було. З цієї причини на виробництво Т29 замовлення так і не пішло.
У 1947 році американські конструктори на базі Т29 зібрали 8 прототипів. Для Т29Е1 і Е2 характерна змінена трансмісія і наявність більш потужних двигунів. У Т29Е3 використовується допрацьована вежа і нова система управління знаряддями. Незабаром на Т30 встановили експериментальну 120-міліметрову гармату Т53. Нова модель в технічній документації вже значилася як американський танк Т 34. Для бронетехніки передбачено спеціальне літерне позначення. Літера «Т» вказує на те, що танк являє собою дослідну модель. Якщо ж бойова одиниця виробляється серійно, то застосовують літеру «М». Як стверджують фахівці, немає ніяких даних про прийняття на озброєння і серійному виробництві 29-ї моделі американських танків.
Танк 34Т
Дана модель являє собою модернізований Т30. Розроблений в 1945 р. В квітні за вказівкою американських військових конструктори обладнали один прототип Т28 гарматою Т50 калібру 120 мм Модель деякий час значилася як танк 34. Американські танки, а саме Т30, в 1945 р. комплектувалися гарматами Т53. Ця вказівка видав Артилерійський департамент Сполучених Штатів. Підставою для цього рішення стало те, що при стрільбі з такого знаряддя бронебійний снаряд мав початковою швидкістю 1100 м/с, подкалиберный – 1300 м/с. протягом однієї хвилини американський танк Т34 міг справити 4 постріли.
Як стверджують експерти, нова техніка мала непоганий бронебійністю. Використовуючи бронебійний снаряд, американські танкісти з відстані 900 м могли знищити ціль, одягнену в гомогенну броню товщиною 19,8 див. Від випущеного з Т34 подкалиберного снаряда не захищала 38,1-сантиметрова гомогенна броня. На ті часи це, на думку фахівців, дуже хороший показник. Вежа в Т34 мала аналогічне бронювання, як в Т29 і Т30.
Зважаючи на те, що Т-34 істотно збільшилася маса озброєння (2700 кг), в задній частині башти американські розробники встановили спеціальний противагу. Спочатку планували обладнати танк двигуном Ford GAC. Проте в ході проектування з’явилася нова модель мотора – AV-1790 Continental з потужністю 810 л. с. Цим силовим агрегатом і оснастили Т34.
Abrams
Конструкторські роботи по створенню американського танка «Абрамс» було розпочато в 1971 р. З метою мінімізувати технологічний ризик розробниками було прийнято рішення в ході проектування використовувати класичну схему. Виробництвом зайнялися співробітники компанії «Крайслер». У 1981 р. була готова перша досвідчена модель, яка значилася як М1. Після успішних тестувань надійшла на озброєння США. Також М1 використовується єгипетської і австралійської морською піхотою. Американський танк «Абрамс» названий на честь генерала армії Крейтона Абрамса. М1 послужив базою для створення лінійки модифікацій з різними бойової масою та іншими тактико-технічними характеристиками.
М1 важить 55 т. Бойова маса М1А1 становить 57,15 т, а М1А1 – 62,5 т. В базовому «Абрамсе» товщина корпусних броні – 55 см, в модифікаціях вона збільшена до 65 див. У виробництві важких танків даної серії розробники використовують противоснарядную, катанную комбіновану і сталеву броню. Для одиничних екземплярів М1А1 в цілях експерименту застосували активний захист AN/VLQ-6 MCD. Стрільба з М1 здійснюється з нарізний 105-міліметрової гармати М68А1. Екіпажі модифікованих «Абрамсів» вражають цілі за допомогою гладкоствольних гармат М256 калібру 120 мм. Танки обладнані додатковим озброєнням – одним 12,7-міліметровим кулеметом М2 НВ і двома зенітними М240 калібру 7,62 мм.
Функцію силового агрегату виконує мотор Avco Lycoming AGT. Двигун має потужність 1500 кінських сил. Ходова частина з індивідуальною торсіонної підвіскою. Показник запасу ходу в базовій моделі і М1А1 становить 440 км. В М1А2 даний параметр збільшений до 465. Як стверджують фахівці, «Абрамс» є найкращим важким танком. З надійним і потужним двигуном М1 дуже рухливий і може дати фору легким танкам. Використовувані снаряди М829А3 володіють найвищою бронебійністю.
Незважаючи на наявність переваг, М1 має і недоліки. Мінус «Абрамса» полягає в тому, що він посилено тільки фальшбортом, для виготовлення якого використовується м’яка сталь і наповнювач. У зв’язку з цим фактом американський М1 стає легко вразливим для противника. Крім того, для «Абрамсів» не характерно наявність керованого озброєння. Збройовими конструкторами США недоліки М1 ретельно опрацьовуються з урахуванням наявного досвіду бойових дій.
