На сцені «Ленкому»
Сам Захаров неодноразово зізнавався, що співпраця з геніальним актором були воістину «радісними роками». Він відчував, що працює з великим артистом. Крім того, у виставах «Іванов», «Оптимістична трагедія» і в багатьох інших постановках Леонов навіть навчив багато чому самого Захарова.
А в кінці 1978-го режисер зняв актора і у своїй кінокартині «Звичайне диво». Леонов виконав незвичну роль. Він грав короля-тирана. Зауважимо, він втілив той же образ, що до нього грав блискучий театральний майстер Ераст Гарін. Так що це був справжній виклик! Між іншим, Леонов зіграв короля-батька персонажа Е. Симонової. Причому, він зробив це так переконливо, що й досі ходять легенди про те, що актор в дійсності її батько.
За великим рахунком, в ці часи актор зіграв свої найвідоміші ролі в кінематографі. Більшість його фільмів вже навічно увійшли в золотий фонд радянського кіно. Але найважливіше – ці роботи були абсолютно різних жанрів.
Епоха Леонова
Так, чудовий режисер Р. Данелія періодично запрошував Леонова на зйомки. По суті, він вважав його взагалі якимсь талісманом. Приміром, він привернув актора до роботи над фільмами «Не горюй!», «Міміно», «Осінній марафон», «Тридцять три»… В останній картині Леонов зміг створити абсолютно дивовижний трагікомічний образ Травкіна. Шкода, що стрічку свого часу заборонили, і без малого двадцять років вона пролежала на полиці.
А у «Кін-дза-дза» Леонов втілив образ мандрівного артиста Уєфа. До речі, спочатку картина називалася «Космічний пил». Але актор придумав нову назву – «Кін-дза-дза». Згодом ця стрічка стала культовою. Хоча, коли фільм вийшов на екрани, далеко не всі шанувальники кіно прийняли його…
Інші цікаві образи актор представив і в інших картинах. Йдеться про роботи «Зареченские женихи», «Фокусник», «Зигзаг удачі». Приблизно в ці ж часи його голосом почав говорити мультиплікаційний персонаж Вінні Пух. За великим рахунком, він став візитною карткою самого актора.
Крім того, у фільмі «Білоруський вокзал» в чудовій компанії з В. Сафоновим, А. Глазыриным, А. Папановим Леонову вдалося втілити образ покоління, яке пройшло війну. Картина відразу ж була відзначена призом на одному з європейських фестивалів.
Трохи пізніше актор вразив кіноманів своїм перевтіленням в 2 ролях в стрічці «Джентльмени удачі». Коли він готувався до ролі, ходив у справжню в’язницю. Він хотів зіграти Доцента якомога переконливіше.
У драмі «Старший син» в черговий раз проявився неординарний талант актора. Він зіграв роль батька Сарафанова. Його гра підкуповувала простодушністю і тонкою іронією.
На жаль, з початку 80-х пропозицій про зйомки стало набагато менше. Але все-таки Леонов був задіяний у таких картинах, як «За сірниками» і «Про бідного гусара замовте слово». Між іншим, пізніше обидва фільму актор чомусь піддав жорсткій критиці.
