Гетьман
Титул гетьмана запорозьких козаків спершу носив тільки головнокомандувач реєстровим козацтвом, яке складалося на службі у короля Польського, а також повновладний власник відповідної території, яку прозвали «Гетьманщина». Поступово термін прижився, їм стали користуватися начальники низового запорозького козацтва, ніколи не служили польській короні.
Усі гетьмани намагалися посилити і зміцнити свою владу і вплив, тим самим зміцнюючи інститут гетьманства. Особливих успіхів у цьому домігся гетьман Богдан Хмельницький.
Він став повновладним правителем лівобережної України не тільки у воєнний, але й у мирний час. Він реально був усіма «етвями влади і мав вплив навіть на справи церковні.
Гетьманськими відмінностями (клейнодами) були булава і печатка, а також бунчук, прапор і литаври.
Запорізькі козаки пишуть султанові. Марш козаків
Це окрема тема для розмов. Існує легенда, що султан (голова турків-османів Мехмед IV) надіслав запорізьким козакам лист з вимогами підпорядкування і не нападу на його підданих. У відповідь волелюбні, сміливі і горді козаки написали відповідного листа, в якому виклали свої погляди особисто на султана і на його вимоги. Художнє зображення “Запорізькі козаки пишуть листа султанові” представлено нижче.
Історично саме таких листів не було. Але це не підробка, а творче відтворення можливого діалогу турецьких властей і запорожців. Вороги ворогами, а спілкуватися якось треба було. Цілком можливо, що такого роду листа султанові запорізькі козаки відправляли заради забави, на відпочинку між небезпечними і частими походами. Але писали вони правду про те, що будуть битися за свою землю до останньої краплі крові і останнього ковтка повітря.
Також на відпочинку вони під хорошу випивку співали пісні. Лихі й стрімкі про смертельні сутички, тягучі про життя, любовні. Безсумнівно, був у них і свій марш запорізьких козаків. Про це є деякі згадки в документах. Сучасна версія маршу запорізьких козаків вже в радянський час написана сліпим бандуристом Адамцевичем і пізніше оранжирована з урахуванням реальної запорозької січової пісні про отаманів Дорошенка та Сагайдачного. Музика дійсно зачіпає найпотаємніші душевні струни, тому вона неодноразово заборонялася в СРСР.
