Боснія та Герцеговина
З Боснією справи були куди складніше. На той момент там компактно проживали хорвати, мусульмани, серби. Ніхто з них не був явним етнічною більшістю. Кожен з цих народів вважав має право створити власну державність. Атмосфера загострювалася. Лісабонський договір був спробою культурно і мирно розійтися. В ньому владу ділили за етнічною ознакою і передавали на місцевий рівень. Раптово лідер боснійських мусульман Алія Ізетбегович дав задній хід і прямо заявив, що вони не потерплять конфедерації на території Боснії.
Від слів перейшли до справи. Почалися захоплення адміністративних, військових і стратегічних об’єктів. Сербські добровольці протистояли цьому розгулу насильства. Саме сербів звинуватили в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Югославські військові пішли.
Про війну в Югославії не люблять згадувати західні експерти. Різні помилки, що сталися з їх вини керівництва, забирали життя мирного населення. Хорвати і боснійці зійшлися в смертельному протистоянні один з одним. Необхідні були кардинальні заходи.
