Епіграма
Це невеликі сатиричні твори, які висміюють певної людини або суспільне явище.
В епоху Античності епіграмами називали присвячувальні написи на вівтарях, изваяниях, на предметах, які присвячувалися богам. Також вони розміщувалися на надгробках. Поступово формується тематична різновид епіграм. Вони могли бути описовими, любовними, застільними, сатиричними, урочистими. Від епічних форм епіграма відрізняється своєю стислістю, а також яскраво вираженим суб’єктивним ставленням щодо певного факту чи події. Епіграма писалася з використанням елегійного дистиха, а пізніше вже почали застосовуватися ямби і інші розміри.
У російській літературі епіграму у своїй творчості використовували Симеон Полоцький та Феофан Прокопович. Багато поети складали різноманітні сатиричні епіграми, а в часи Жуковського і Пушкіна вони отримали салонний характер і відтінок альбомних віршів.
Пісня
Це жанр віршів, що може виступати в якості і епічного і ліричного. Епічні пісні відрізняються своєю сюжетністю, наприклад, «Пісня про віщого Олега» Олександра Сергійовича Пушкіна. Основою ліричної пісні є переживання головного героя чи автора.
Жанр бере свій початок в традиційному усній народній творчості.
