«Вердикт за гроші» (2003)
Після того як ми розглянули майже все, що стосується мовних нюансів, нам варто звернутися до сутності явища. Те, що було заявлено в розділі «Пропозиції», – це правда. Коли справа розбирається в присутності та за участю присяжних, то у обвинуваченого більше шансів отримати виправдувальний вердикт, ніж коли справа розглядається суддею.
У нас така практика не надто поширена: судді воліють справлятися самі. У США інша історія: там переважна більшість справ розглядається за участю присяжних. Не знаємо, яка система ефективніше, тут ми не компетентні судити. Але ясно одне: наявність подібної традиції в США – це відмінний спосіб сценаристам заробити черговий мільйон. Тому що велика частина «юридичних детективів» як раз зводиться до того, як головний герой схиляє на свою сторону суд присяжних. Згадайте, наприклад, книги Джона Гришема. Фільм по його книзі і поставлене в заголовок.
Так, напевно, завдяки суду присяжних виправна система стає більш людяною, але кінокартини (і не тільки зняті за книгами Д. Гришема) показують, що людьми можна маніпулювати, а це проблема, як не крути.
