«Книга Велеса»
З цієї книги, дає досить повне уявлення про ведах давніх слов’ян, відомо, що сильне похолодання стало причиною для Яру відвести вижили в південні краї. Так з півночі люди переселилися в Уральський регіон, звідки згодом перебралися до Пенджи – індійського штату, сьогодні іменується Пенджабом. Далі під керівництвом Яруна вони перейшли в східні європейські регіони. Втім, у стародавніх індійських джерелах ця історія записана з дещо іншими іменами, наприклад, Яруна названий Арджуною, що в перекладі означає «срібний» і близько до звучання латинського найменування срібла. Деякі пов’язують термін «біла людина» і Яру, Арія.
Веди слов’ян, історія стародавнього народу показують, яким важливим було для них явище божественності. Люди знали, що вони залежать від деякої зовнішньої великої сили. І в Індії, і в Росії ці сили персонифицировались як божества. Ритуали, які практикували слов’яни, були покликані зв’язати людину і силу, мешкає в космічній дали. Могутність сутностей було таким, що вони могли почути прохання будь-якої людини і прихильно зреагувати на неї. Варто зазначити: імена персоніфікованих сил у слов’ян та індійців мали чимало спільного.
