Лінгвісти, географи і історики: працюючи разом
Досліджуючи веди слов’ян, не можна не звернути увагу на подібність деяких найменувань, включаючи географічні призначення. Так, Арктика – слово, утворене від санскритського «Арка», що позначав наше головне світило.
Не так давно організовані дослідження підтвердили, що близько чотирьох тисячоліть тому на території сучасної Шотландії панував середземноморський клімат. В Арктиці, як показали роботи палеонтологів Росії, близько 30 тисячоліть тому було досить тепло. Трешников доводив, що Льодовитий океан близько 15 тисячоліть тому був зоною помірного кліматичного поясу.
Особливий інтерес веди слов’ян залучають на фоні географічних досліджень та аналізу робіт не тільки сучасних, але й написаних століття тому. Так, Меркатор в 1569 зобразив Гиперборею як материк, сформований чотирма острівними частинами з горою в центрі. Про такий горе згадується і в епосі еллінів, і індійців. Надійність роботи Меркатора підтверджує нанесений на карту протоку, офіційно відкритий лише в 1648 році, а в 1728 отримав ім’я на честь Беринга. Ймовірно, Меркатор формував кату, орієнтуючись на стародавні джерела.
Ряд російських вчених переконаний: у водах самого північного океану нашої планети дійсно прихована гора, вершина якої майже досягає шару льоду. Можливо, нарівні з хребтами Менделєєва, Ломоносова вона затонула не так давно.
Якщо звернути увагу на складену в 1531 карту Фінея, там також присутня Гіперборея. Є вона і на створеній в кінці шістнадцятого століття в Іспанії карті світу. Ця робота і по цей день зберігається у національній бібліотеці Мадрида.
