Визнання
Отже, в 60-е до Василю Аксьонову прийшла слава. У ці роки він багато писав, друкувався. Його повісті, оповідання та романи з захопленням приймали читачі. Особливу популярність книги Василя Аксьонова придбали у молоді.
В 1963-му в “Юності” були опубліковані “Апельсини з Марокко”. За рік до цього в журналі “Новий світ” з’явилася повість “На півдорозі до місяця”. Інші твори цього періоду: “Катапульта”, “Товариш красивий Фуражкин”, “Затоваренная бочкотара”. Але не все так гладко було в житті популярного письменника. Його успіх супроводжувався нападками ревнителів комуністичної моралі. Микита Хрущов на зустрічі з творчою інтелігенцією, що відбулася в 1963 році, розкритикував творчість Василя Аксьонова та Андрія Вознесенського.
Епоха застою
“Відлига” закінчилась у 1964 році. Виявилося, що свобода, про яку так часто говорила інтелігенція, всього лише ілюзія. Почалися судові процеси над правозахисниками і письменниками, творчість яких викликала у радянських цензорів несхвалення. Але тепер вже незгодних з режимом не відправляли в табори. Їх відправляли в психіатричні лікарні. А після того, як радянські танки увійшли до Праги, Василь Аксьонов зрозумів: не існує соціалізму з людським обличчям.
В епоху застою його романи і повісті друкували все рідше. У 1968 році Аксьонов написав пародійне твір “Джин Грін – недоторканний” у співавторстві з Поженяном і Горчаковим. Через кілька років опублікував повість “Любов до електрики”, “Мій дідусь – пам’ятник”. А потім, немов забувши про цензуру, почав роботу над романом “Опік”. Це було антирадянський твір, що виходить за межі реалізму.
“Опік” був закінчений у 1975 році. Аксьонов розумів, що в Радянському Союзі це твір не може бути опублікований. Він вирішив переслати роман на Захід. Це було дуже небезпечний захід – автор міг запросто стати однією з жертв репресій. Але в той же час єдиний спосіб зберегти твір, представити його читачам навіть у тому випадку, якщо з вами щось трапиться.
Але тоді роман “Опік” не був опублікований на Заході. Влада, щоб уникнути цього, пішли на деякі послаблення у відношенні з Аксьоновим. Йому все так само дозволялися закордонні відрядження, читання лекцій в університетах США. Час від часу письменник публікував свої розповіді в “Новому світі”. Але в 1979 році вийшов перший номер альманаху “Метрополь”. Після цього стався остаточний розрив з владою.
