“Метрополь”
Це був журнал, який спочатку замислювався як видання, лояльна по відношенню до влади. У ньому публікувалися твори письменників, чия творчість схвалювала цензура. У той же час в альманасі з’являлися оповідання і повісті, створені дисидентами.
Гнів чиновників був викликаний самим фактом виходу видання, яке не пройшло цензуру. Коли ж один з номерів потрапив в США, про подальше публікації в Радянському Союзі цього альманаху можна було поставити хрест. Кількох учасників “Метрополя” виключили зі Спілки письменників. Василь Аксьонов вийшов добровільно – на знак протесту. У 1980 році він виїхав із сім’єю до Франції. Коли Василь Аксьонов з дружиною поверталися з Казані, де письменник попрощався з батьком, на нього було скоєно замах.
Еміграція
В Європі Аксьонов пробув недовго. У 1980 році він полетів у Нью-Йорк. Тоді і був вперше опублікований за кордоном роман “Опік”. У 1981 році вийшла в друк “Острів Крим” – твір, що довгий час було недоступним радянським читачам. На початку 80-х у США вийшли також книги Василя Аксьонова “Золота наша Залізка”, “Срібний вік”, “Рандеву”. 1981 року письменника позбавили радянського громадянства.
Аксьонов з родиною оселився у Вашингтоні. Тут він читав лекції про російську літературу, і це приносило йому неймовірне задоволення. Пізніше письменник зізнався: “багаторічна викладання зробило з мене інтелектуала”. Знаходив Аксьонов час і для письменства. У перше десятиліття еміграції він написав оповідання, що ввійшли в збірник “Право на острів”, романи “Скажи родзинки”, “Паперовий пейзаж”, “Жовток яйця”, “У пошуках сумний бебі”. Більша частина творів була надрукована в емігрантських виданнях.
Василь Аксьонов зміг відвідати Радянський Союз тільки 1989 році, після того, як в країні почалися серйозні зміни. Правда, жив письменник з дружиною не в готелі, а в резиденції американського посла в СРСР він прибув на запрошення співробітника посольства США. У 1990 році Аксьонову повернули громадянство. А незабаром у московських книжкових магазинах з’явилися твори, написані в еміграції. Публікація раніше заборонених книг стала важливою подією в біографії Василя Аксьонова.
